Футбольна Україна. Коли село краще, ніж деякі міста

Лютіж – село Вишгородського району, Київської області. Як і сусідні Демидів та Старі й Нові Петрівці, виглядає він заможно як для українського села. Асфальтовані дороги, новенькі будиночки – це результат близькості до столиці та привабливості цих країв для заміського життя киян.

За ініціативи Ярослава Москаленка у 1999 році тут з’явився футбольний клуб "Діназ". Він успішно існує й на сьогоднішній момент має розвинену дитячо-юнацьку школу та десять команд різного віку. Є й доросла команда, яка наразі виступає у вищій лізі Київщини та одночасно у чемпіонаті міста Києва (це не єдина команда з області у столичній першості). Офіційна сторінка "Діназу" заявляє про бажання клубу входити в Другу лігу чемпіонату Україні. Але можна точно сказати, що в наступному сезоні цього не станеться.

"Діназ" помилково вважається клубом з Вишгороду, при цьому в його повній назві зазначено, що він є "вишгородським районним спортивним товариством". Тут займаються діти, як з Вишгороду, так і з різних населених пунктів району, тому логічніше було б прив’язати клуб або до району, або до Лютежу, де знаходиться головна арена "Діназу" (також є тренувальна база зі стадіоном на 498 місць в сусідньому Демидові).

Стадіон "Діназ" заховався у сосновому лісочку край села, за церквою. Місцина дуже гарна! Територія арени компактна й охайна, є навіть маленький пам’ятник м’ячику. Єдина трибуна має 992 сидячих місця та дах, з якого вітром зірвало тент, тому наразі є лише "скелет". Також є освітлення та невелике електронне табло. Поле, на жаль, штучне. Злива, яка рясно поливала футболістів і глядачів під час мого візиту (матч "Діназ" - "Бровари") виявила недолік покриття: на північній половині поля збираються чималі калюжі. Це суттєво впливало на гру, адже броварчанам доводилось долати складну водяну перешкоду, через що їм годі було й сподіватись бодай на гол. Але навіть з урахуваннями цього, "Діназ" можна назвати найсучаснішим стадіоном в чемпіонаті Київської області. Тут навіть тренуються збірні команди України різного віку, тому Лютежу є чим пишатися.