The New York Times: Чи не готується Обома поміняти Україну на Іран?

Американське керівництво в обмін на сприяння в іранському питанні, ймовірно, готове заплющити очі на дії Росії в Україну

Таке питання ставить колумніст The New York Times Роджер Коен в матеріалі, перекладеному InoPressa.ru.

"Я не кажу, що адміністрація Обами уклала з Путіним якусь офіційну угоду про ірансько-український розмін. Я маю на увазі, що у російського лідера хороше чуття на слабкі місця Америки, і він чудово вміє добирати момент. Раптовий спалах бойових дій на сході України і раптова готовність Росії надати сприяння з іранської проблеми незадовго до 24 листопада, коли спливає термін, відведений на переговори про ядерну програму, - це не просто збіг. Все це - частина російської стратегії, і поки що Сполучені Штати підіграють Росії", - йдеться в статті.

Президент США Барак Обама дуже зацікавлений у тому, щоб домовитися з Іраном, підкреслює Коен, оскільки для нього це єдина можливість зробити внесок у розв'язання близькосхідних проблем. Однак є ймовірність, що за іранський договір, хоч яким би бажаним він був, доведеться заплатити "втратою України і розпадом НАТО".

"Генерал НАТО у відставці, який нещодавно брав участь в переговорах з президентом України Петром Порошенком, розповів мені, що, за оцінками розвідників, до кордону [з Україною] зараз стягнуто близько 45 тис. осіб регулярних військ; на території України налічуються десятки тисяч бійців різних російських нерегулярних формувань під керуванням невеликого корпусу російських офіцерів і військових фахівців; [цьому контингенту надано] близько 450 танків і понад 700 одиниць артилерії", - розповідає автор.

На його думку, "нинішнє зосередження Росією своїх сил [на кордоні з Україною] за всіма ознаками нагадує підготовку до наступу... Є всі підстави вважати, що Путін поклав око на Україну в цілому... Просто так військові з'єднання на тисячі миль не перекидають".

Далі Коен наводить цитату зі згадуваного вище відставного генерала НАТО: "Змоги протистояти всьому цьому в України немає. Вони думають, що ми їхні друзі, і не розуміють, чому ми їм не допомагаємо. Вони засмучені й охоплені страхом, бо бачать, як на них падає молот".

"На путінський молот Захід реагує стурбованістю, - коментує автор реакцію різних офіційних структур. - Стурбованістю і тривогою молот не зупиниш. Прохання Порошенка про істотну підтримку з боку американської армії відхиляти було не можна".

"Стежити за діями Путіна, з обережністю ставитися до його слів - такий урок минулого року, і він не засвоєний, - підсумовує колумніст. - Чверть століття після падіння Берлінської стіни, поки в німецькій столиці злітають в небо кульки, 45-мільйонну націю, яка прагне до європейської свободи, кидають на милість Росії, яка ось-ось її розчленує. Якщо це станеться, якщо Україну буде втрачено, то обіцянки США союзникам по НАТО з країн Балтії і Східної Європи матимуть непереконливий вигляд. Росія наблизиться до реалізації своєї ключової стратегічної мети в післявоєнний період: до підриву взаємодії Америки та Європи в сфері оборони".