Свої останні миті життя Cassini провела в особливій зоні атмосфери планети, де існує екзотичний "дощ" з мікрокрапель води і частинок пилу, що поступово падають на Сатурн з найближчих до нього кілець, інформує ZN.ua.
Сліди цього дощу були знайдені в спектрі атмосфери Сатурна ще у 1980-х роках зондами "Вояджер", проте до падіння Cassini астрономи не були впевнені в тому, що цей безперервний потік пилу і води породжується кільцями, а не якимись внутрішніми процесами в надрах планети.
Коли Cassini занурювалася в атмосферу Сатурна, вчені очікували побачити лише прості молекули – водень, гелій, метан, аміак і азот. Насправді ж, спектрометри та інші датчики станції зафіксували присутність незліченної кількості дуже складної органіки – десятки видів неграничних і ароматичних вуглеводнів, спирти, мурашину кислоту і цілий ряд інших потенційних "цеглинок життя".
Їхнім джерелом, як показали зміни в їхній концентрації по мірі занурення Cassini в нижні шари атмосфери, були кільця Сатурна – чим далі падав зонд, тим менше органіки бачили його інструменти.
Порівнюючи їхню концентрацію на різних висотах, вчені прийшли до несподіваного висновку – кільця Сатурна містять в собі величезну кількість органіки, і вони практично ідентичні за хімічним та ізотопним складом речовини комет.
Коли ця органіка падає на Сатурн, вона частково розпадається і починає вступати у різні реакції, що робить її ще більш різноманітною. Як зазначає вчений, атмосфера Сатурна, імовірно "простої" планети, виявилася набагато більш багатою, ніж хімічний склад викидів гейзерів Енцелада і атмосфера Титану.