Про це розповів директор Центру археології Києва при інституті археології АН України Михайло Сагайдак в авторській програмі Миколи Княжицького на телеканалі Еспресо.TV.
За його словами, перші поселення на території Києва з'являються у другій половині І тис. н.е., що було характерним для загальноєвропейської доби Великого переселення народів, однак спражнє місто тут постає лише на початку ІІ тис.
До того часу перше населення Київських пагорбів мало кілька поселень, які не утворювали єдиного міста. Пересувати ж свої помешкання давні слов'яни мусили у зв'язку з тогочасним способом обробки землі - лісові насадження випалювали, після чого отримане вугілля перемішували з грунтом, аби він ставав родючим. При цьому земля швидко виснажувалася й постійно треба було освоювати нові ділянки.
Читайте також: Михайло Сагайдак: "За ставленням до археології ми належимо до сучасного Барбарикуму"
" ...Всі будівлі і поселення розкидані, не носять стаціонарного характеру. Вони гинуть дуже швидко. Тобто тривалість функціонування перших слов’янських осередків, якщо їх посадити на сьогоднішню карту, в межах кількох десятиліть", - пояснив Сагайдак.
Такий спосіб ведення землеробства називався "лядити".
"Наприклад, якщо ми візьмемо київську територію, то безліч топонімів показують спосіб освоєння цієї території. От дуже відомі Лядські ворота. Коли свого часу ми розкопали ці ворота, то побачили, що під цим насипаним в XI ст. валом лежить досить потужний шар сірого піщаного ґрунту з глинами суцільно перемішаний з вугіллям. І тоді ми дивимося на етнографію. Що таке слово лядина? Сьогодні воно збереглося в багатьох слов’янських мовах. Лядити - це означає вирубати ліс: це така технологія освоєння - скласти все, спалити і потім перемішати з верхнім шаром. Це класична форма освоєння лядини. І потім це місце використовується довгий час як таке, що готове для посіву, заняття і т.д.", - зазначив археолог.
,