Про це йдеться у дослідженні Центру економічної стратегії.
Зараз Україна входить до першої десятки країн-донорів міжнародних мігрантів у світі. За різними оцінками кількість трудових мігрантів сягає 4 млн осіб. При цьому, одночасно за межами країни може знаходитися близько 2,6-2,7 млн осіб.
Найбільш потужний чинник - економічний, українці шукають вищої оплати праці. Міграційний потік зараз носить маятниковий, короткостроковий характер: більшість трудових мігрантів заробляють гроші закордоном і воліють повернутися назад в Україну.
Читайте також: Вимкніть світло в Борисполі. Як Україна страждає без робочих рук
"Безперечно, анексія Криму та розгортання військових дій на Донбасі також вплинули на міграцію українців. Ці обставини, поєднані зі спрощенням законодавства у країнах Східної Європи, змінили структуру міграційних потоків. Хоча Росія - все ще один із найпопулярніших міграційних напрямків, з 2014 року міграційний потік змінив напрямок з Росії до Польщі. Загалом, за 2014-2016 роки українці почали їздити у західному напрямку на 42% частіше, а кількість мігрантів, які офіційно виїжджали на заробітки, зросла втричі", - йдеться у дослідженні.
Зазначається, що найпомітнішим позитивним чинником зовнішньої трудової міграції українців є те, що більшість зароблених за кордоном коштів повертаються в Україну. Ці кошти підтримують курс національної валюти та фінансують споживання домогосподарств.
Читайте також: Українців стає все менше. Що нас чекає: мігранти чи забуття
До найбільш значущих негативних чинників автори віднесли дисбаланси на ринку праці, підвищені очікування працівників щодо розмірів заробітної плати, можливе поглиблення нерівності в доходах між домогосподарствами, неефективне використання державних коштів на соціальний захист.
"Україні потрібно розробити ефективну політику у сфері міграції, щоб мати можливість зробити наслідки більш керованими. Розробка політики повинна базуватись на достовірних статистичних даних. Отже, першочерговим завданням держави має бути удосконалення бази знань про міграційні потоки, що вимагає міжвідомчої та міжрегіональної координації зусиль", - підсумовується у дослідженні.