Про це повідомила директорка архіву ІНП Польщі Мажена Крук, передає "Польське радіо".
"Для польської сторони – це безцінні документи у зв’язку з публікаціями про історію 1930 років, зокрема про переслідування поляків, котрі жили на терені Радянського Союзу і проти яких застосовувалися жорстокі репресії під час так званої польської операції НКВС. Вперше ми маємо доступ до подібних матеріалів, що більше не є окремими наказами або звітами про проведення польської операції, ми дістаємося до так званого ядра, тобто до конкретних справ, до історії конкретних людей", - повідомила Крук.
За її словами, цього разу ІНП отримав свідчення жертв, а також весь задокументований процес їхнього арешту та винесення вироку.
"Це дивовижні матеріали не тільки для істориків, але теж для родин жертв, оскільки до Інституту національної пам’яті постійно звертаються рідні з третього та навіть іноді четвертого покоління, котрі шукають інформацію про своїх предків. Дотепер ми не могли їм допомогти, а тепер можемо", - додала директора архіву ІНП.
Вона також зазначила, що ці матеріали нині вивчають, а доступ до них відкриють на початку наступного року.
Передача Інституту нацпам’яті Польщі цифрових копій матеріалів – це результат договору, підписаного ІНП Польщі з українськими державними обласними архівами в Одесі, Вінниці та Хмельницькому.
Своєю чергою директор Державного обласного архіву в Хмельницькому доктор Володимир Байдич наголосив, що передача документів про трагедію поляків є моральним обов’язком.
"В історії України та Польщі є багато добрих сторінок, але у 1930 роках є теж важкі моменти, що мають нас об’єднувати. Особливо йдеться про 1937-1938 роки, коли радянська сталінська система репресувала невинних поляків та українців", - сказав український архівіст.
Байдич також зазначив, що у державному архіві в Хмельницькому є понад 25 тис. документів, пов’язаних з трагічною долею поляків, а процес їхнього відкриття для польської сторони тільки почався. Він висловив надію, що невдовзі Міністерство внутрішніх справ України дозволить передати наступні понад 10 тис. сторінок документів, яких ще ніхто не бачив.
"Протягом багатьох років про це мовчали як у Польщі, так і в Україні. Вже давно померли діти та внуки тих, котрі тоді загинули, а тому ми зобов’язані відновити пам’ять про них. Ми передаємо документи, аби вони були відкриті і доступні", - підкреслив Байдич.