Рішення про його проведення приймалося депутатами Верховної Ради української Автономної Республіки Крим, які перейшли на сторону ворога, під тиском диверсійного підрозділу полковника ФСБ, міжнародного терориста Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), про що він пізніше відкрито визнавав в інтерв'ю, та за умов перебування будівлі парламенту автономії під контролем "гіркінців" і "кадировців".
За даними російської пропаганди "за" нібито висловилися 96,77 % учасників голосування (у Севастополі - 95,6 %).
Водночас, російські правозахисники і Меджліс кримськотатарського народу повідомляли 30-40% явки.
Таку ж кількість прихильників переходу Криму під управління Росією давала тоді й незалежна соціологія.
Ані Україна, ані світове співтовариство не визнали цей "референдум", що 2014 року став одним з перших злочинів російських військ на тимчасово окупованій суверенній українській території й викликав запровадження повномасштабних економічних санкцій проти країни-агресора.
Слід пам'ятати те, що українські та кримськотатарські патріотичні організації бойкотували "референдум".
Як і те, що серед перших захисників вільного Криму були загиблі.
Довідка. Міф про "безкровну" окупацію
3 березня 2014 року невстановлені зловмисники викрали цивільного жителя півострову Решата Аметова. Це сталося після того, як він вийшов з одиночним протестом у Сімферополі. 15 березня, тобто за день до "рефрендума". Тіло Аметова зі слідами тортур було знайдено в лісосмузі Білогірського району АР Крим.
18 березня 2014 року, під час штурму російськими військовими 13-го фотограмметричного центру ЗСУ у Сімферополі, російський снайпер поцілив прямо у серце прарапорщика Сергія Кокуріна, який перебував на спостережній вишці автопарку своєї військової частини. Чоловік загинув на місці.
В ніч з 6 на 7 квітня 2014 року в коридорі 5-го поверху гуртожитку № 3 в смт. Новофедорівка Сакського району російський військовослужбовець Євген Зайцев застрелив українського офіцера Станіслава Карачевського, що не зрадив народу України й до кінця був вірним присязі.