Про це повідомляє "Радіо Свобода".
Соня Делоне у ранньому дитинстві поїхала з Одеси в Санкт-Петербург, а потім навчатися до Європи. Її авангардні ідеї втілилися в європейському дизайні та моді, декораціях та графіці, її роботи можна побачити в музеях Франції та галереях інших західних країн.
Сама Соня Делоне стала першою жінкою-художником, якій за життя організували виставку в Луврі. Втім, в Україні про неї майже не говорять. Цю несправедливість і хотіли виправити організатори виставки.
Куратори та мистецтвознавці, які презентували проект "В пошуках ідентичності" мали на меті відкрити для українців Соню Делоне. Це такий собі мультимедійний "лонгрід" про життя та творчість уродженки Одеси.
Майже все життя Делоне прожила у Франції та була кавалером ордену Почесного легіону. Мистецтвознавці назвали Делоне представником абстракціонізму, орфізму та симультанізму, причому Соня увійшла в історію мистецтва не стільки живописом, скільки дизайном і графікою. Вона працювала із інтер’єром, одягом, побутовими речами, публічним простором і навіть автівками.
"В пошуках ідентичності" - це перш за все документальна виставка. Самих робіт Делоне в Україні майже немає, тільки дві гуаші надали спеціально для виставки з Національного художнього музею України. Решту часу їх зберігають в архівах.
Стиль Делоне виразно передають дві роботи Делоне і є фактично ілюстрацією її згадок про батьківщину. У 1993 році, за рік до смерті, вона надиктувала біографічну книгу "Ми йдемо до сонця", де є такі слова: "Я захоплена чистим кольором. Кольори мого дитинства, України. Спогади селянських весіль моєї країни, де червоні і зелені сукні, прикрашені численними бантиками, літали в танці".
Ще одну оригінальну і підписану Делоне друковану графіку передав кураторам колекціонер Микола Кузьма. В Україні у приватних колекціях є ще дві роботи, але вмовити власників виставити їх кураторам не вдалося.
На стінах галереї Invogue#Art, де проходить виставка, можна побачити також багато фотографій та ілюстрацій, що мають занурити глядача в контекст. Зокрема, чорно-білі фотографії довоєнного Парижа та Лісабона, і стара Одеса, і Мадрид, і приклади традиційного українського мистецтва - візерунки на традиційному одязі, схожі на орнаменти Соні Делоне.
"В Одесі, в Україні про неї не згадували, поки я близько восьми років тому не почав готувати статтю про Соню для Всесвітнього клубу одеситів в рамках проекту "Вони залишили слід в історії Одеси". Вона народилася як Сара Штерн, а в п’ять років переїхала до Санкт-Петербурга жити до брата її матері Генріха Терку. Причина нам невідома. Про своє дитинство Соня не любила розповідати, тому там досі багато білих плям", – сказав колекціонер та культуролог Євгеній Деменок.
На думку Деменока, Соню Делоне можна поставити поряд із такими абстракціоністами та авангардистами, як Василь Кандинський, Пауль Клее, Піт Мондріан , Казимир Малевич, подружжя Делоне і Франтішек Купка.
І в Радянському Союзі, і в пострадянських країнах робіт Соні Делоне мало, її не вивчають, а виставок майже не було – на відміну від того ж Кандинського, Соня після 1910 року не поверталася ані в Російську імперію, ані в СРСР, вона також не брала участі у виставках російських та українських авангардистів до революції. Однак, її творчість вплинула на європейських художників, зокрема на португальців та французів.
Фото: "Радіо Свобода"