Про це розповідає Еспресо.TV з посиланням на історичнйи портал JNSM.
6-а армія Вермахту під командуванням генерала Максиміліана Фреттер-Піко увійшла в Київ зранку 19 вересня з боку Подолу. Було віддано негайний наказ про "Очищення міста від вибухових пристроїв та мін", проте виконати заплановані роботи вчасно не вдалось, і 24 вересня у центрі Києва пролунали вибухи, які знищили кількадесят будинків в середмісті.
Вибухівку було закладено Червоною армією під час відступу з міста. Таким чином Кремль втілював у життя тактику "спаленої землі".
За даними київського бургоміста Леонтія Форостівського, на ліквідацію пожежі пішло півтора тижні. Люди, що втратили житло, якийсь час мешкали на площах й на Володимирівській гірці.
Серед визначних споруд червоні підірвали 12-поверховий "хмарочос" Гінзбурга. Він височів на місці сучасного готелю "Україна" й за рахунок цього справді був як хмарочос.
Під час нищення Хрещатика були загиблі не лише серед фольксдойчів. А й серед цивільних. Житло втратили тисячі киян.
Форостівський пише, що почалося розслідування й 3 т динаміту виявили під Педагогічним музеєм, де у 1917-1918 роках засідала Центральна Рада, 1 т під Оперою. Заміновано було й нинішні будівлі СБУ, Кабміну, Офісу президента, а також Святу Софію.
Читайте також: Бабин Яр. 10 фактів про трагедію
Підривом займалася диверсійна група НКВС на чолі росіянином з міста з Орла, полковником Віктором Михайловичем Карташовим (він же "Михайлов", він же "Коваленко", він же "барон Мантефейль").
Він народився 1907 року. В ОГПУ-ВЧК працював з 1926 року.
Підпорядковувався безпосередньо Судоплатову.
Карташова з радистом Давидовим закинули до Києва у липні.
Розшукуючи диверсантів, німецька влада почала тероризувати місто, й Києвом прокотилась хвиля репресій.
Про вину за вчинені руйнування було покладено на місцевих євреїв, серед яких нібито було чимало симпатиків радянської влади.
27 вересня у Києві з'явились оголошення із наказом коменданта міста генерал-майора Курта Еберхарда під загрозою розстрілу всім євреям прибути через два дні о 8-ій ранку з документами та особистими речами на ріг вулиць Дегтярівської та Мельникова.
У неділю зранку 29 вересня 1941 року понад 30 тисяч євреїв невеликими групами рушили на північну околицю Києва. Під приводом безпечної евакуації їх реєстрували і, відібравши документи та змусивши роздягутись й полишити особисті речі, по 30-40 чоловік під конвоєм відводили до розташованого поблизу Бабиного яру, де їх розстрілювала зондеркоманда 4-а айзнатцгрупи "С" під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за підтримки 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції порядку полку поліції групи армій "Південь". Після того як спеціально викопані 25-метрові рови наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею.
Протягом наступних двох років у Бабиному Яру було також розстріляно 621 члена ОУН Андрія Мельника, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів, загалом, за оцінками, від 70 до 200 тис. чоловік. Окрім того, у розташованому поблизу Сирецькому концтаборі, де утримувались колишні комуністичні активісти, чиновники і військовополонені, за роки війни загинуло більше 25 тис. осіб.