Присяжні вважають, що солдат Національної гвардії України Віталій Марків нібито, активно сприяв умисному убивству іноземних журналістів на околиці окупованого тоді бойовиками Слов’янська, передає Еспресо.TV з посиланням на Радіо Свобода.
"У засідці проти журналістів Марків брав активну участь", - йдеться у підсумковій частині вироку, текст якого містить 176 сторінок.
Судді зазначають, що обвинувачуваний того дня (24 травня 2014 року) був на горі Карачун, зі своєї бойової позиції бачив керамічну фабрику Zeus Ceramica і мав гарний візуальний контроль залізниці, біля якої у рову загинули італієць-фотограф Андреа Роккеллі і росіянин Андрій Миронов.
На думку суддів, перебіг подій був таким, як розповів Віталій Марків журналістці Іларії Морані, статтю якої в газеті Corriere della Sera судді називають "зізнанням солдата та важливим елементом доказової бази обвинувачення". При цьому сторона захисту вважає публікацію "вільною неправдивою інтерпритацією телефонної розмови", що відбулася між Марківим та італійськими журналістами.
"Марків, виконуючи функцію керівника на бойовій позиції, навіть за відсутності будь-якого наміру збройної атаки з боку противника, запідозривши пересування журналістів у напрямку потяга, почав діяти, "стріляючи у все, що рухалося в радіусі двох кілометрів", і як виглядає, це була звичайна практика спільних воєнних дій Національної гвардії та війська (ЗСУ)", – пишуть присяжні у тексті-мотивації вироку.
Як стверджують судді, "сам обвинувачуваний підтвердив таку реконструкцію фактів, коли заявив, що навіть за відсутності фази активного протистояння і людей у формі сепаратистів, було нормальним підозріло спостерігати за цивільними як ймовірними противниками, адже вони могли надати корисну інформацію сепаратистам". Таким чином, йдеться у документі, використовуючи АК74 (автомат Калашникова) обвинувачуваний брав участь у першій стрілянині проти журналістів біля стіни фабрики Zeus Ceramica.
"Не змігши сягнути цілі (журналістів - ред.) за допомогою автомата Калашникова, він продовжував їх відстежувати через оптичний прилад зброї, інформуючи через свого командира військо ("використовуючи важку артилерію") з метою влучити по таксі, щоб завадити втечі, зупинити та знищити суб’єктів (журналістів) у лісі, де вони сховалися. Потім за допомогою радіопристрою, яким володів Марків, він повідомив війську координати жертв, допомагаючи скерувати вогонь у їхньому напрямку. Внаслідок тих пострілів французький журналіст Вільям Ругелон отримав поранення в ногу, а для Роккеллі та Миронова вони стали смертельними", - так відтворили перебіг подій присяжні судді.
Суд присяжних Павії наважився стверджувати що, Марків "виконував явно незаконний наказ, який порушує положення IV Женевської конфенції 1950 року щодо захисту цивільних під час війни". Документ забороняє насильство стосовно осіб, які прямо не залучені до конфлікту, включно із журналістами, котрі висвітлюють події на війні, нагадують присяжні. У тексті вироку йдеться, що напад українських сил відбувся без будь-якої провокації або атаки з боку протилежної сторони. Натомість, вважають автори вироку, "напад (українських сил – ред.) був спрямований проти журналістів під час виконання їхнього права на збір інформації про діючий конфлікт". Адвокати нацгвардійця наполягають, що постріли лунали з боку проросійських бойовиків, а Марків, будучи у дружніх відносинах з журналістами, не міг умисно сприяти убивству іноземних репортерів.
Судді відкинули аргументи сторони захисту, вказавши що не були надані вагомі документальні докази або свідчення, які б спростовували причетність солдата до інциденту.
Водночас свідчення українських військових на процесі названі непевними, суперечливими. Описуючи у мотиваційній частині місце трагічної події, судді, як і в матеріалах досудового слідства, продовжують говорити про інцидент "за умов громадянського конфлікту в Україні, де урядові війська протистояли проросійським сепаратистам". Провідними свідками судді назвали француза Ругелона - "надійний свідок" та італійку Морані - "журналістку-професіонала". Як відомо, захисники Марківа вважають фоторепортера Ругелона "не стільки свідком, як потерпілим", а журналістку Морані такою, що "з метою розголосу значно перебільшила і перекрутила почуту від солдата інформацію".
Сторона захисту вивчає текст мотиваційної частини вироку і протягом наступних півтора місяці має час для подачі оскарження рішення суду.