Його серце перестало битися вчора, 3 січня, на 95-му році життя, передає Еспресо.TV із посиланням на Рівне вечірнє.
Він завчасно зробив собі металевого хреста з кам'яною табличкою, бо знав, що невдовзі помре.
Читайте також: Як Бандера мав би приймати парад переможців у Москві. Сьогодні день народження письменника Василя Кожелянка
Віддати останню шану до села прибули представники районної влади, воїни АТО і ООС, жителі Дубровицького, Володимирецького, Сарненського районів Рівненщини та громадські активісти.
Довідка
Степан Бакунець понад 70 років прожив під вигаданим прізвищем.
Народився Олександр Шмалюх (саме таким було його справжнє ім'я та прізвище) у 1925-му році на Поліссі в сільській родині, де було п'ятеро дітей. Під час війни утік з етапу українців, яких відправляли на роботу до Німеччини.
17-річним пройшов вишкіл і приєднався до українських повстанців, став вояком сотні під командуванням Григорія Перегійняка-"Коробки". У її складі 8 лютого 1943 року брав участь у першому бою УПА проти німців, звільнивши заручників із комендатури містечка Володимирець на Рівненщині.
У 1944-му, перебуваючи в рідних місцях, навідався до батьківської хати, але натрапив на засідку НКВС. Саме тоді, щоб відвести підозри від родини, назвався Степаном (на честь Бандери) Бакунцем.
Пройшов табори Казахстану і Колими. Після звільнення оселився з дружиною, з якою познайомився на засланні, в селі Кураш Дубровицького районі на Рівненщині.
У 1976 році Бакунці пошили національний синьо-жовтий прапор, який довгий час зберігали, як реліквію.
У 2019 році Степана Бакунця було нагороджено орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.