Про це передає Hromadske.
Один з них — Денис Громов — колишній військовий 46 окремого батальйону спецпризначення "Донбас" зазначив, що у липні 2016 року він був поранений і проходив лікування у 66 військовому госпіталі у Покровську (колишній Красноармійськ), де працювала Дугар.
"З 15 на 16 липня у нас було бойове зіткнення, воно продовжувалось майже вісім годин. Почалось десь у сьомій годині вечора і скінчилось на світанку. 16 липня я отримав поранення у вигляді контузії, були забої тканин м’яких. Мене направили до Курахового — пункту медичної допомоги, а після цього перевели до 66 мобільного шпиталю", — розповів свідок.
Також він розповів як і коли вперше познайомився з підозрюваною:
"Коли мене вже поклали до палати, коли лікар сказав які мені потрібні уколи, крапельниці, то це робила Яна. Чому я її запам’ятав, тому що коли людина отримала відповідні поранення, то ті люди, які йому допомагають — вкладаються у пам’ять на все життя", — сказав свідок.
Водночас, він зазначив, що до цього не знав як її звати, а після того, як побачив стрім із суду першої інстанції — вирішив допомогти. За його словами, Яну від бачив три рази 16 та 17 липня впродовж дня та 18 липня після 17-ї години.
Другий свідок — Петро Плебанович — ексвійськовий 46 окремого батальйону спеціального призначення "Донбас". 16 липня 2016 року отримав поранення, був відправлений спочатку до Курахвого, згодом до військового госпіталю №66 у Покровську.
"Вперше я побачив Яну 17 липня 2016 року. Не скажу точно час, було літо, важко зорієнтуватися. Наступного дня вона мені теж ставила крапельницю, навіть уколи, я запам’ятав це тому що в мене з’явилися сильні болі. Був на лікуванні з 16 по 19 липня 2016 року", — розповів свідок та додав, що сам виявив ініціативу свідчити.
Третій свідок — Сергій Хомицький розповів, що до госпіталю потрапив близько першої години ночі 17 липня 2016 року. Він був поранений в промзоні Авдіївки.
"Я помітив Яну, тому що йшов лікар — чи прізвище у нього "Козак", чи позивний — з таким оселедцем довгим. Позаду йшла Яна. В неї була специфічна хода. Вона не так, як дівчата рівно ходить, а як спортсменка. Плюс — у неї на руці було якесь татуювання", — заявив він.
Хомицький додав, що першу операцію йому намагалися провести 18 липня 2016 року. "Ніби провели через три дні. Я там лежав, Яна ходила уколи давала. І лежав поряд військовослужбовець, не знаю хто та з якої бригади, він розповідав, що Яна сирота, що вона нещодавно прийшла", — розповів свідок.
Він зазначив, що наступний раз бачив Яну на певному заході у Львові в 2017 році. Коли побачив у ЗМІ, що її судять, викликався допомогти.
"Побачив в інтернеті, в телевізорі, що тут така справа є, вирішив дівчині допомогти. Не можна її кидати під танк", — зазначив Хомицький.