Зламали тіло, але не дух: як у Львові створюють найбільший реабілітаційний центр для військових

Для українських воїнів ніщо не може стати перешкодою, аби захищати свою країну. Навіть втрата кінцівок не зупиняє від повернення на фронт. Захисники готові вступати у бій з рашистами на протезах. Як самі жартують – у них все гаразд, просто тепер мають ще й запасну ногу. Медики і пересічні українці називають їх незламними

"Еспресо.Захід" поспілкувався з нескореними воїнами, які, попри важкі травми, продовжують радіти життю і обіцяють повсякчас нас берегти, а також розповімо, як їм повертають здатність ходити у національному реабілітаційному центрі, який так і називається – "Незламні".

Зі штучною ногою – знову на фронт

19-річний Єгор із Житомирщини зазнав поранення, підірвавшись на міні. Він жваво встає і ходить по палаті та возить інших пацієнтів, які на інвалідних візках. На перший погляд, навіть не помітно, що захисник на протезі. Утім зізнається, що після ампутації спершу й думати не хотів про повноцінне життя. Та коли став на протез, зрозумів, зможе ходити, навіть більше – повернутись на передову.

"Нині вже шостий день з протезом, звик. Завтра виписуюсь додому. Підірвався на міні в Донецькій області. Спершу в Покровську лікували, потім в Дніпропетровській області, Умані, Вінниці, а от уже два тижні тут. Можу ходити та інших везти. Планую до своїх, на фронт повертатись, а що робити?", – ділиться хлопець. Він жартує, що має тепер для фронту запасну ногу і буде робити нею перший крок, щоб не так страшно було. 

Інший воїн, Андрій із Дніпра, також чекає на протез. Поранення зазнав першого вересня, на херсонському напрямку, коли був за кермом авто. Взуття залишилось ціле, а всередині – подрібнені кістки. 

"Коли мені сказали, що потрібно ампутувати ногу, то погодився, бо розумів, що так зможу повноцінно пересуватись на двох ногах. А на скаліченій, де зовсім не було п'яти, так уже не вийде. Зараз чекаю на протез", – розповідає Андрій. 

Ще один з поранених військових, також Андрій, з Донецької області, втратив ногу, коли повертався аби витягнути з-під завалів травмованого товариша. 

"50 кілометрів від дому підірвався. Поїздив по різних військових госпіталях, а потім дружина дізналась, що у Львові найкращий реабілітаційний центр, тому приїхали сюди", – додає військовий. 

Звикання до протеза залежить від сприйняття людини

Медики центру "Незламні" кажуть, що таких історій – безліч. За час повномасштабного вторгнення пролікували тут 7 тисяч пацієнтів, серед яких і цивільні, і військові з воєнними травмами. Поставили майже чотири десятки протезів, а один з пацієнтів — командир батальйону Олександр з "новою ногою" вже на передовій. Прийшов відразу з конкретною метою – якнайшвидше повернутись до хлопців.

Лікар Назар Багнюк, який, власне, й виготовляє штучні кінцівки, займається протезуванням уже 18 років. Каже, що найскладнішим у роботі є спілкування з пацієнтами.

"І в емоційному, і в фізичному плані працювати непросто. Адже воєнні травми дещо відрізняються від побутових. Вибухова травма доволі складна штука, має певні ускладнення. Ноги й руки можуть відрізати в надскладних польових умовах і не завжди це виходить дуже добре", – пояснює медик.

Зараз він якраз закінчує роботу над іще одним протезом ноги. На виготовлення потрібно від 2-3 днів до двох тижнів, усе залежить від складності травми. На виготовлення протезів рук треба більше часу. Виготовляють і біонічні протези, наразі лише рук. Такі протези відрізняються більшою кількістю хапальних рухів і мають змоторизований кожен палець. 

"Виглядає виготовлення протеза таким чином: знімають мірку з пацієнта, умовно кажучи, робиться зліпок ноги, ми це правильно називаємо "негатив". Потім його обробляють, виготовляють певний м'який чохол чи ламінування. Саме зараз працюю над завершенням протеза, бо пацієнт вже походив після примірювальної гільзи. Але треба ще причепити адаптер, до якого буде кріпитись коліно", – зазначає пан Назар.

За його спостереженнями, здебільшого першою реакцією в людей на протез є велике здивування і питання "як на цьому ходити?". 

"У людини відносно протезу завжди завищені очікування. Кожен вірить в те, що, якщо вже буде протез, то він буде ходити, як на нозі. Звісно, є люди, які не мають ілюзій і розуміють, що їх очікує. Тому починають одразу працювати. Однак, наголошую, вау-ефекту немає ні в кого, чи майже ні в кого. Такий ефект може бути лише в тих, хто вже ходив на протезі. Але він був гіршим і тут йому пропонують кращий", – пояснює лікар.

Водночас не траплялось таких людей, які б казали, що протез їм не потрібен. 

"Що мене здивувало – у нас нещодавно був пацієнт 72 роки, переселенець з Авдіївки, який біля свого помешкання підірвався на міні. Йому поставили протез, а він просто відразу встав і пішов. Ця історія для мене дивовижна. Тобто людина у поважному віці, але він мав величезне бажання повноцінно жити й ходити. Такі речі приємні. А от його товариш, який молодший на 10 років, але має вже зовсім інший настрій відносно протезу, не такий позитивний", – додає він. 

Історія кожного пацієнта – історія незламності

Зараз протези виготовляють у мобільному модульному приміщенні, яке з усім необхідним устаткуванням надали для України іноземні благодійники. Такі модулі використовують для надання допомоги спортсменам на паралімпіадах. У цьому форматі працюватимуть, поки не буде нового реабілітаційного комплексу. Планують його відкрити вже невдовзі. Спеціалізацією комплексу буде саме військова травма.

Як розповіли для "Еспресо. Захід" у пресслужбі Першого територіального медичного об'єднання, спонсори профінансували виготовлення і встановлення 200 протезів ніг, їх у лікарні зараз ставлять безплатно. За ініціативою лікарні організували збір на біонічні кисті. 

"Загалом центр "Незламні" фінансується донорськими коштами. Міністерство охорони здоров'я співпрацює з урядом Австрії, який допомагатиме фінансово кільком проєктам, одним із яких є саме центр "Незламні", – зазначають у пресслужбі лікарні. І додають, що в "Незламних" планують проліковувати 50 тисяч пацієнтів на рік. 

Невдовзі тут планують створити окремий реабілітаційний центр, хірургічний корпус на 6 поверхів з кількома операційними й гуртожиток для пацієнтів. Запевняють, що прийматимуть українців з будь-якої точки нашої країни. Лікуватимуть воєнні травми не лише воїнів, але й цивільних. Прийматимуть також і дітей. 

Поки повноцінний окремий реабілітаційний центр у процесі створення, лікують понівечених війною українців у тих умовах, які мають зараз. Кожну історію пацієнтів документують у фото- та  і відеоспогадах. У коридорах укриття створила цілу картинну галерею, де зображені покалічені лікарі Маріуполя і діти Краматорська.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb