Як Росія може скористатися"заморожуванням" війни. Аналітика Консорціуму оборонної інформації

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор - Михайло Самусь, директор  New Geopolitics Research Network, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.

Що досліджувала RAND Corporation

Провідний американський аналітичний центр RAND Corporation видав свіжу аналітику про можливі шляхи відновлення воєнного потенціалу Росії у випадку замороження війни проти України. Для моделювання ситуації американські експерти взяли за вихідні умови: 

• російське керівництво збереже стратегічні цілі та концептуальні підходи в розв’язаній війні - навіть якщо Путін втратить  владу з будь-яких причин;
• путінський режим не відступить від нинішніх інтенцій про домінування у Євразії;
• Росію продовжать підтримувати стратегічні союзники - Китай, Іран, Білорусь і Північна Корея;
• у самій Росії  демографічні тенденції збережуться на нинішньому рівні, а російське населення не вдасться до масових протестів.

Дослідники RAND визначили чотири основні моделі відновлення воєнного потенціалу РФ.

"План Шойгу" - поєднання кількісних та якісних змін

Ця модель передбачає, що Росія намагатиметься  не лише відновити воєнний потенціал до рівня 2022 року, але й перевершити його за рахунок якісних змін у доктрині, структурі, управлінні, логістиці, технологіях. Тобто йдеться як про якісний, так і про кількісний розвиток ЗС РФ.

Імовірность реалізації: провал Росії в Україні був зумовлений не стільки кількісними проблемами ЗС РФ, а значною мірою недосконалим управлінням в умовах широкомасштабної війни високої інтенсивності. Виходячи з цього,  припускають в RAND, Росія може здійснити вибіркові якісні зміни, щоб удосконалити структуру, доктрину, систему управління, логістики, закупівель. Однак загалом експерти RAND вважають успішну реалізація так званого "Плану Шойгу" малоймовірною. Якісні зміни вони бачать під питанням,  а кількісне нарощування військової маси, зокрема через збільшення чисельності ЗС, - більш імовірним. Чому? Військово-промисловий потенціал РФ матиме значні проблеми для якісного (технологічного) відновлення, вважають вони, оскільки Росія продовжить стикатися з обмеженнями у сфері праці, технологій та ланцюгів постачання, а її науковий капітал та кадровий потенціал перебувають у довгостроковому занепаді. Крім того, зростання промислового виробництва не гарантує підвищення продуктивності в оборонному секторі. Корупція буде руйнувати ефективність воєнної промисловості, прогнозують американські аналітики, а збільшення оборонного бюджету буде вести до формування більш міцних корупційних зв`язків. 

Сергій Шойгу, фото: gettyimages

Роль союзників. Відносини Росії з союзниками також впливатимуть на реалізацію "Плану Шойгу". Незважаючи на те, що Китай, Іран, Північна Корея та Білорусь зіграли критично важливу роль у веденні війни на виснаження проти України в умовах санкцій, їхні можливості щодо сприяння Росії у реалізації "Плану Шойгу" будуть обмеженими. Економічно, технологічно та ресурсно російські союзники (окрім Китаю, який, однак, може відмовитися від підтримки відновлення Росії з власних інтересів) не в змозі надати Росії можливості, які можуть знадобитися їй для досягнення успіху в рамках "Плану Шойгу".

Модель "Перегляд старих підходів"  - рух назад в напрямку до армії СРСР

У рамках цієї моделі Росія повертається до військових концепцій, які існували до так званої реформи Сердюкова (2008-2012 рр.) – тобто, починають відбудовувати масову (з довготривалою строковою службою та великим мобілізаційним ресурсом), механізовану, готову до війни на виснаження армію - по суті Збройні Сили СРСР. При цьому звичайні збройні сили удосконалюються мінімально, а ставка робиться  на розвиток стратегічних ядерних сил. Технологічні недоліки та прогалини компенсуються за рахунок кількості, а не модернізації та удосконалення. Іншими словами, ставка на передові технології не буде мейнстрімом у розвитку ЗС РФ.

Ймовірність реалізації: Насправді, окремі елементи вказаного переходу від якості до кількості вже реалізуються воєнно-політичним керівництвом РФ при адаптації російської армії до війни на виснаження проти України. Перехід від концепції компактних батальйонних тактичних груп до структури армія-дивізія – це саме про повернення до старих моделей та доктрин. Ставка на масу та кількість при веденні наступальних операцій на сьогодні вже є характерною рисою сучасних ЗС РФ. Тож повернення до старих моделей аналітики   RAND бачать  більш реальним шляхом для Росії, ніж глибоку модернізацію. Вони вважають, що Росія "орієнтована на кількість і зосереджена на вертикальному підпорядкуванні". На рівні психології Росії традиційно легше робити ставку на кількість, а не на якість. 

фото: gettyimages

При цьому модель "Перегляд старих підходів" передбачає суттєво більший акцент на зміцнення російських ядерних сил, що стане можливим завдяки самодостатності російської корпорації "Росатом". Росатом є саме вертикально інтегрованою компанією і контролює весь виробничий цикл від видобутку урану до збагачення для виробництва ядерного палива і ядерної зброї, отже, атомна промисловість Росії залишається гарантією російської переваги у ядерній зброї. 

Роль союзників: Російські союзники, в цілому, також роблять ставку на кількість, а не на якість. Зокрема, тісне партнерство з Білоруссю, Північною Кореєю та Іраном працює на кількісні переваги, збільшивши російське оборонне промислове виробництво і забезпечивши потенційне джерело додаткового персоналу.
Цей підхід може також відображати власні переконання Путіна щодо післявоєнної відбудови: результат війни є особистим проектом Путіна, тож прогнозують аналітики RAND, він готовий йти на великий ризик, але не готовий до значних змін і реформ -  це може призвести до розбалансування режиму та загрожуватиме його владі.

Модель "Новітня парадигма" - глибока модернізація

За цієї моделі Росія робить акцент на якісних інвестиціях, а не на масових – фактично це альтернатива "Перегляду старих підходів". Росія будуватиме менші за чисельністю, але якісно переважаючі сили і проводитиме серйозні кадрові реформи, надаючи пріоритет розвитку та використанню асиметричних можливостей, розвідки, новітніх автоматизованих систем управління, приватних військових компаній та інших нерегулярних формувань. Загалом, ЗС РФ за цією моделлю запроваджуватимуть найпередовіші технології та доктрини, базуючись як на світових трендах, так і на власному досвіді війни проти України. 

Імовірність  реалізації: Модель базується на глибоких реформах, подібних до кроків на початку "реформи Сердюкова", з акцентом на сферах, які були менш успішними (наприклад, кадрові реформи) або не були забезпечені ресурсами (наприклад, безконтактні сили і засоби), як це передбачалося спочатку. Однак, роблять висновок експерти центру, давнє прагнення Росії покладатися на масовість та кількісні параметри знижує ймовірність запровадження цієї моделі. Хоча, не виключають вони, можливі спроби адаптації моделі в окремих сферах розвитку російських збройних сил, створюючи "кластери модернізації". 

Роль технологічного потенціалу: Війна в Україні продемонструвала Росії перевагу західних технологій, незважаючи на те, що українські війська воюють, в основному, застарілою західною технікою. Росія усвідомлює переваги західного озброєння, що може вплинути на російських лідерів і спонукати їх стати на шлях "Новітньої парадигми". В той же час, аналітики RAND вважають, що Росії буде важко здійснити якісні покращання у всіх збройних силах. З початком війни в Україні технічні фахівці масово виїхали з Росії, а наявний штат інженерів у російському ВПК продовжує деградувати. За умов продовження санкцій, здатність країни імпортувати необхідні компоненти, такі як мікросхеми, також буде слугувати стримуючим фактором.

Модель "Нова оперативна доктрина" - інституційна реформа російської "оборонки"

При реалізації цієї моделі  Росія здійснює масштабні інституційні реформи в оборонному відомстві. Щоб залишатися стратегічно конкурентоспроможними і актуальними, російські збройні сили перебудовуються відповідно до нової оперативної моделі, яка може адаптувати елементи існуючих передових моделей, таких як західна (чи певною мірою китайська) доктрина. Росія може здійснювати вибіркові якісні зміни в ЗС РФ, залучаючи зовнішніх експертів для вдосконалення свого оперативного мистецтва і тактики, а також використовучи ключові зовнішні зв'язки для отримання нових технологій і розвитку нових стратегічних партнерств.

Імовірність реалізації: Радянська або російська оперативна модель більше не є життєздатною - це стало очевидним через незадовільну ефективність збройних сил Росії у війні проти України. Відповідно, російські оборонні інституції та стратегія потребують фундаментального переосмислення та перебудови відповідно до вимог сучасної війни. Для збереження стратегічної конкурентоспроможності та актуальності ЗС РФ мають або створити нову оперативну модель, або адаптувати елементи вже існуючих (наприклад, західної). Однак, роблять висновок аналітики центру, політична та стратегічна культура сучасної Росії суперечать різким змінам діючих оперативних моделей, ніщо не  стимулює військових до ухвалення рішень і прояву ініціативи без прямих наказів від вищого керівництва. У цій системі, визначеній принципом "негативного відбору", професіоналізм карається, оскільки він може призвести до порушення усталеного порядку та критики системи.

Якщо командири, які під час війни в Україні змушені були брати на себе ініціативу, піднімуться у військовій ієрархії, перехід до моделі місійного командування стане більш реалістичним. Однак сама ймовірність просування ініціативних командирів до вищих структур військового командування в сучасній Росії є низькою, роблять вимсновок в RAND.

Роль союзників. Росія шукатиме зовнішню експертизу для покращення своєї доктрини і тактики, а також використовуватиме ключові зовнішні зв’язки (особливо з Іраном, Північною Кореєю та Китаєм) для отримання нових технологій і стратегічних партнерств. Проте можливості Росії щодо запозичення китайської оперативної моделі будуть значно обмежені. Межі китайської підтримки Росії стали очевидними під час війни в Україні. Хоча Путін заявляє про відносини "без обмежень", на практиці існує багато чутливих питань, зокрема різні рівні прийняття ризиків і статус Росії в цих двосторонніх відносинах. 

Путін та Кім Чен Ин, фото: reuters

Як оцінки RAND накладаються на бачення України 

Модальність завершення війни в Україні визначить модель, яку обере російське керівництво. Ця модель, каже аналіз вже українських фахівців, а саме Консорціуму оборонної інформації,  може суттєво відрізнятися від висновків, які роблять США та їх союзники. Історично Росія демонструвала готовність миритися з високими втратами особового складу, і саме тому провал початкового етапу війни проти України не призвів до масштабних протестів в РФ та вимог радикальних змін у самій Росії. Тож і обрана Росією модель розвитку своєї "оборонки"  може відрізнятися від логіки західних аналітиків.

Суттєву роль в цих рішеннях відіграватимуть відносини Росії з її ключовими партнерами - передусім Китаєм, а також Іраном, Білоруссю та Північною Кореєю. Найбільше значення прогнозовано матиме Китай, оскільки війна в Україні посилила залежність Росії від Пекіна. При цьому Китай, який має нижчу толерантність до ризику війни та внутрішньої нестабільності, ніж Росія, не зацікавлений у однозначній поразці Росії у війні (в тому числі, через відповідне посилення Заходу), але водночас навряд чи пожертвує власними економічними та геополітичними інтересами заради прямої підтримки воєнних планів російського керівництва.
Тож не слід виключати, що всі описані експертами американського центру моделі відновлення воєнного потенціалу РФ стануть компонентами можливого гібридного підходу з різними фокусами та акцентами. З урахуванням цього Україна має чітко подбати про адаптацію власних оборонних спроможностей, допускаючи варіативність застосування різних моделей агресором та застосовуючи  асиметричні та високотехнологічні підходи.

Не менш важливе зміцнення міжнародних альянсів: ставка на масивність та кількісне нарощування ЗС РФ вимагає від України та європейських країн розвивати комплексні моделі безпеки та оборони. Непрогнозовані кроки з боку США ще більше актуалізують розвиток альянсу між Україною та  європейськими країнами. 
Нарешті, мають бути враховані регіональні загрози  з боку Ірану, Північної Кореї, Білорусі для максимальної адаптації безпекової політики України до можливих сценаріїв розвитку подій.