Наші окремі частини, де мобілізованих готують три місяці, і добирають та зрощують командирів, демонструють боєздатність. Але чому навіть через рік після початку вторгнення є непоодинокі випадки, коли на фронт направляють громадян України після тижня підготовки, коли направляють частини, де досі використовують збірні роти, бо нема боєздатних штатних?
Невже не зрозуміло, що доведеться відповідати після перемоги перед родичами, дітьми, друзями, побратимами загиблих? Перемога не все спише. Нікому не спише. Є дуже багато відео трагедій, які не буде забуто
Читайте також: Якби українці були "дорослими й свідомими"...
На словах у нас ніби-то бережуть людей, а на ділі, берегти солдатів — значить їх якісно готувати та керувати.
І цього не робиться.
Невже не зрозуміло, що доведеться відповідати після перемоги перед родичами, дітьми, друзями, побратимами загиблих? Перемога не все спише. Нікому не спише. Є дуже багато відео трагедій, які не буде забуто.
Як можна спокійно спати, якщо не робиться все можливе для аналізу бойового досвіду, навчання на конкретних бойових прикладах на відео, коли помилки повторюються?
Читайте також: Чому вислів "ось повернуться хлопці з фронту" є диким інфантилізмом
Як можна спокійно спати, якщо не робиться все можливе для аналізу бойового досвіду, навчання на конкретних бойових прикладах на відео, коли помилки повторюються? Як можна не визначити досі нормативно та навіть законодавчо мінімально необхідну індивідуальну та групову підготовку? Як можна призначати мобілізованих людей на посади, яким вони не відповідають за фахом, і не використовувати за призначенням кваліфікованих бійців?
Скільки смертей треба, щоб керівники почали робити елементарні висновки?
Про автора: Юрій Бутусов, журналіст, воїн ЗСУ.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.