Пігулки від жадібності

Імперії потрібні не люди, а території. Нехай навіть на цих теренах нікого не залишиться – головне, щоб там були російські військові

Руйнування каховської греблі, внаслідок якого частина окупованих росіянами районів опинилася під водою, а інша – ще більша частина ризикує опинитися без води, вчергове засвідчила, що Москва у цій війні не надто переймається долею мешканців захоплених нею земель. Навіть якщо й проголошує їх росіянами й змушує їх брати російські паспорти. Імперії потрібні не люди, а території. Хай навіть на цих територіях нікого не залишиться – головне, щоб там були російські військові.

Гасла захисту "російськомовних" були лише приводом для війни. А самі вони знадобилися хіба що для потьомкінських "референдумів". Проте врешті решт навіть їхні результати просто "намалювали". Після чого мирні мешканці взагалі стали Кремлю "непотрібні". Як бачимо зараз, – в буквальному сенсі. Якщо наявність населення все ж знадобиться продемонструвати в майбутньому, окупаційна влада може його просто завезти із власної "глубінки". Або ж з євразійського "подбрюшшя". А потім розповідати байки на кшталт освоєння "безлюдних" степів "Новороссії", приєднаних Катериною II.

Схоже, якби імператриця не була жінкою, Путін вже давно б проголосив себе її "реінкарнацією".  Так само як рівно рік тому заявив, що "продовжує справу" Петра I. А той, нібито, не захоплював чужі землі, а "повертав свої".

Якби імператриця Катерина не була жінкою, Путін вже давно б проголосив себе її "реінкарнацією".  Так само як рівно рік тому заявив, що "продовжує справу" Петра I. А той, нібито, не захоплював чужі землі, а "повертав свої"

Ну як свої? Землі, приєднані Петром I на початку XVIII сторіччя, були населені не росіянами. А фіно-угорськими та частково балтськими народами - воддю, іжорою, карелами, естонцями та латишами. І якщо останнім двом згодом вдалося здихатися російської влади, то від іжори за останнім переписом залишилися 264 людини, а від воді - 64. Як бачимо, доктрина не змінилася – імперії потрібні території, а не люди. Українців, звісно, мільйони, але й технології знищення за цей час встигли "вдосконалити".

Читайте також: Коли Русь стала Україною

Ну й зовсім по-блюзнірськи виглядають просторікування про "повернення" Таллінна, Риги чи Виборга, які до Петра I ані хвилини не були під владою російських володарів. Гирло ж Неви – яке сьогодні зайняте Петербургом – Іван III здобув (а його спадкоємці "очистили" від місцевого населення) лише завдяки захопленню і знищенню Новгорода. А втратив Іван IV Грозний — саме тому, що йому закортіло провести "спеціальну воєнну операцію" і приєднати до своїх володінь ще й Лівонію, тобто нинішню Естонію і Латвію. Цілком прогнозовано московити отримали по сусалах від тодішнього "колективного Заходу" (Речі Посполитої та Швеції) та відповзли.

Зовсім по-блюзнірськи виглядають просторікування про "повернення" Таллінна, Риги чи Виборга, які до Петра I ані хвилини не були під владою російських володарів. Гирло ж Неви – яке сьогодні зайняте Петербургом – Іван III здобув (а його спадкоємці "очистили" від місцевого населення) лише завдяки захопленню і знищенню Новгорода. А втратив Іван IV Грозний

Читайте також: Називати Крим та Причорномор'я Таврією – все одно що ображати Україну Малоросією

У Петра I, між іншим, була схожа історія. На Півдні. Бо загарбання свої він почав не з естонської нині Нарви, а з Азова (мабуть, звідти й тека ненависть до азовців у нинішнього горлума). Здобув цю фортецю Петро насамперед тому, що Порта в цей час головні зусилля зосередила на Заході. А через дванадцять років, після Полтави, царю здалося, що він схопив бога за бороду, тож він поліз аж у Молдову. Так само очікувано отримав від султана по сусалах і хутко ретирувався. Відмовившись не лише від Азова, а й від земель зруйнованої ним Січі.

В цьому в Кремля і справді є всі шанси "продовжити справу" попередників – зазнаючи поразок на полі бою. Але, схоже, це сьогодні й справді найефективніші  "пігулки від жадібності" і імперської пихи.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямування

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.