…Перед Форумом я мав можливість сказати Адміралу Робу Бауеру (голові Військового комітету НАТО), що українці можуть сміятися, посміхатися або вести бесіди про чимало важливих питань, але є дещо, що криється в глибині кожного з нас.
Це — біль, і цей біль говорить тут, на Київському Безпековому Форумі. Він промовляє різними словами й посланнями, включно з тими, які сказав Секретар РНБО Олексій Данілов…
Війна Росії завдала великого удару Україні. Агресія Росії порушила не лише територіальну, але й гуманітарну, культурну та інформаційну цілісність України.
Мільйони людей опинилися за межами України. Мільйони перебувають під прямою російською окупацією, репресіями та пропагандистським освітнім та культурним тиском, що має на меті перетворити наших співвітчизників на росіян.
За своїми геноцидальними наслідками сучасна російська агресія стоїть врівень з Голодомором і Другою світовою війною, які ледве не поклали край українському народові.
Читайте також: Перед тим, як ненавидіти США, подумайте, де б ми були без них
Російська війна докорінним чином змінила політичний ландшафт України. Мова не лише про тимчасові труднощі політичного процесу. Глибокої зміни зазнав увесь реєстр акторів і явищ, які мали вплив на формування того, що ми називаємо феноменом української демократії.
Активне громадянське суспільство зосередилося на військових потребах, ставши основою руху добровольців і волонтерів. Ці люди – найцінніше надбання України, і ми втрачаємо їх щодня.
Інформаційне різноманіття перетворилося на "єдиний марафон".
Реальні медіа, які були оборонцями свободи слова, поступилися маловідомим і непевним каналам передачі інформації через соціальні мережі.
Роль політичної опозиції зведена до небаченого досі мінімуму.
На щастя, ослабли позиції колись впливових фінансових груп. Як ослаб й сумнозвісний "плюралізм залежностей", який мимоволі підтримували ці групи.
Війна похитнула навіть позиції церков.
Загалом війна змінила баланс сил, впливів і закономірностей конкуренції в Україні.
Читайте також: Нам потрібні не поради політиків, а реальні справи
Найважливіша зміна в політичній природі України – це поява нового впливового учасника. Цей новий гравець — Українська армія, і це поняття містить значно більше, ніж суто Збройні Сили України, й охоплює ветеранів, волонтерів, їхні родини й увесь океан українських патріотів.
Від ефективних дій цього актора в Україні відтепер залежить величезний обшир питань – від ситуації на фронті до майбутньої перемоги, від захисту життя України до його майбутніх політичних форм.
Цілком зрозумілим є те, що Україна приречена жити в умовах довгострокової мілітарної загрози.
Це значною мірою і визначатиме те, що можна назвати великою стратегією України – планом довгострокових політик, які гарантуватимуть нашому і майбутнім українським поколінням безпеку та ефективне функціонування, попри ворожі або несприятливі обставини.
Роль Армії у великій стратегії України важко переоцінити. Чи здатні ми творити стабільну демократію в умовах постійної військової загрози? Військову демократію? Чи здатна наша армія не лише перемогти ворога, але й стати могутньою опорою для демократичної природи нашої державності?
Читайте також: Якщо мрієте про диктатуру, — припиняйте
Саме для цього, до речі, так треба, щоб Україна була глибоко інтегрованою в Північноатлантичний Альянс, а наша Армія стала невіддільною частиною його вмінь, знань, освіти та світогляду.
Природа Української державності – демократична.
Свобода і демократія – поняття, які відображають і визначають наш національний характер, і саме ці природні нам поняття разом з національною ідентичністю становлять головну мішень Росії.
Наша велика стратегія мусить передбачати демократію, приналежність до ЄС і НАТО, внутрішнє зміцнення ЄС і НАТО, зміцнення трансатлантичної єдності, перемогу над російським імперіалізмом і підрив будь-яких спроб Росії відновити свій мілітарний потенціал, збереження лідерства Заходу у глобальних відносинах і творення світового ладу, який ґрунтується на правилах, праві, справедливості та свободі.
Так промовляє наш біль. Він дозволяє нам ясно розуміти, що діється і де ми перебуваємо.
Скажіть про цей біль спікеру Конгресу США Майку Джонсону.
Скажіть про цей біль людям, які хочуть зробити Америку знову великою. Ви ніколи не будете великими, якщо ми впадемо. Скажіть це світові.
Про автора. Данило Лубківський, український дипломат, експерт з міжнародної політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.