Чому історія з "парадом у Москві" схожа на класичну ІПСО Москви

Судіть самі. Останні два тижні в Москві нагнітається суцільна конспірологія. Вкидається інформація, що Путін десь переховується не у своїх резиденціях, а Компартії дозволяють проведення опозиційних мітингів (де, очевидно, переписують учасників). Собчак записує Іллю Ремесло — воєнкора, який говорить про Навального, Пригожина і зупинку війни. Куди дивиться ФСБ?

Це виглядає як контрольований випуск пари й водночас як тестування суспільної реакції. Паралельно в Кремлі загострюється конкуренція між політичними гравцями за вплив. 

На цьому фоні Путін посилає сигнали назовні. Нібито було якесь звернення до Трампа, якісь листи європейським лідерам, розмови про "перемир’я". Усе це накладається на український інформаційний контекст, де активно поширюється теза, що "Путін боїться України". І на пропозицію Зеленського почати перемирʼя 6-го травня відповідає дроновими ударами. 

Але тут виникає ключова суперечність. Якщо "боїться", то чому відповідає ударами на пропозиції Києва запровадити перемир’я 6 травня? Чому замість деескалації ми маємо навпаки — нарощення атак?

Саме в цій суперечності й може ховатися справжня відповідь. Бо логіка таких спецкампаній не в тому, щоб у комусь когось переконати. А в тому, щоб навпаки заплутати. Створити одночасно кілька реальностей і змусити аудиторію саму обрати найбільш хибну. Це все дуже схоже на класичну модель керованого інформаційного хаосу.

Читайте також: Чи варто Україні погоджуватись на "перемир’я" 8–9 травня?

Що це дає Кремлю? 

По-перше, створити зовнішній ефект. Росія вчергове намагається переконати, що в Кремлі шукають мир, а Україна хоче ескалації.

По-друге, внутрішній ефект. Атмосфера нестабільності, чутки про загрози, дивні сигнали зверху — усе це готує російське суспільство до непопулярних рішень. У тому числі до нової хвилі мобілізації — відкритої або прихованої.

По-третє, військовий аспект. Інформаційний шум відвертає і зміщує фокус, він створює ілюзію, що головна подія вже відбувається (парад, "перемир’я", внутрішні проблеми РФ), тоді як реальні дії можуть готуватися в іншій площині.

Саме тому прив’язка до 8–9 травня може бути не ціллю, а лише прикриттям для організованої атаки, про яку попереджають іноземні розвідспільноти. Як варіант. 

Важливо розуміти, що не всі ці сигнали обов’язково є частиною єдиного плану. Але й не треба применшувати ризики. Інформаційний фон розігрітий, меседжі суперечливі, аудиторії — як внутрішня, так і зовнішня — поступово підводяться до потрібних висновків. І вся ця історія може виявитися лише димовою завісою для рішень, які Кремль уже готовий реалізувати.

Питання — яких?

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.