Чому?
З двох причин.
Якщо казати, як є, абсолютно всі наші загиблі — герої. Бо віддали за Україну найцінніше — власне життя. Навіть ті з них, що загинули за якихось не дуже достойних обставин — скоріше за все, гідно воювали перед тим.
А дати Героїв абсолютно всім полеглим — неможливо. Хіба що суто формально, без жодних матеріальних пільг родинам.
Читайте також: Військове меморіальне кладовище. Говорили-балакали…
Отже, Героїв дають найдостойнішим, тим, які здійснили якісь подвиги.
Найпоширеніша причина загибелі військового — приліт ворожого боєприпасу на позиції — в окоп, бліндаж чи будівлю, а також потрапляння під обстріл на шляху до позицій чи під час повернення з них. Так гине більшість наших полеглих захисників. Те, що вони там були, щомиті ризикуючи життям, — де факто подвиг. Але для звання Героя потрібні ще якісь вчинки.
І отут перша причина, чому я проти петицій, — бо реально знають про подвиги та обставини загибелі лише побратими й командири полеглих, а не цивільні родичі та друзі. Тому на всі нагородження живих і полеглих повинні подавати виключно їхні командири.
На жаль, ми живемо не в ідеальному світі, і ця система не завжди працює. Командири з якихось причин можуть не подати достойного на нагороду. А цивільні близькі, навпаки, створюють петиції просто по факту загибелі. Загинув — значить, Герой. З загальнолюдського погляду це правда.
Читайте також: Про дорослу розмову
Друга і головна причина — несправедливість того, що відбувається з петиціями після їх створення. Щоб їх розглянув президент, вони мають за визначений час (три місяці) зібрати 25 тисяч голосів. Абсолютна більшість петицій не набирають цієї кількості. І це ніяк не пов'язано з бойовими заслугами полеглого. Це залежить лише від медійної активності авторів петицій, від того, чи підтримають їх популярні блогери тощо.
Тобто, подвиг бійця, який, приміром, добровільно відмовився від евакуації, щоб прикрити відхід побратимів, тримав позицію до останнього й особисто знищив кілька одиниць ворожої бронетехніки — може лишитися непоміченим. А той, хто просто потрапив під приліт, не встигнувши зробити чогось визначного, але чиї близькі мають знайомих серед медійних осіб, — може отримати Героя.
Так працює ця система, і, якщо подумати, хто я така, щоб її засуджувати? Можливо, це краще, ніж нічого, бо все-таки до більшої кількості подвигів буде привернуто увагу.
Про авторку. Олена Білозерська, офіцер ЗСУ, волонтерка, блогерка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.