Чому українці не здадуться

Джерело: The National Interest

"Я хочу сказати, що щодо українського опору український народ і українську армію недооцінюють протягом кількох років", – сказав директор ЦРУ Джон Реткліфф під час слухань у Сенаті США 25 березня. "З моїх спостережень, з погляду розвідки, я переконаний, що вони будуть боротися голими руками, якщо їм доведеться, якщо вони не матимуть умов, прийнятних для тривалого миру".

Щоб зрозуміти позицію українців, варто провести паралелі між Україною та США. Дві країни, на перший погляд, не мають нічого спільного. Але це не так.

У 1776 році тринадцять колоній Британської імперії проголосили свою незалежність під назвою Сполучені Штати Америки. Це було результатом систематичного ігнорування Великою Британією вимог американського народу. У той час Британська імперія була найбільшою державою у світі з величезною армією та пануванням на морях. Це не лякало американців, які прагнули самі розпоряджатися своєю долею. Деякі інші європейські країни підтримали американську свободу. Нарешті в 1783 році було підписано договір про визнання суверенітету США.

Читайте також: Як Путін планує запроваджувати управління ООН в Україні?

У 1918 році Україна проголосила незалежність від Росії. Це стало наслідком систематичного ігнорування Росією українських вимог, а також розпаду Російської імперії. Росія негайно напала на Україну. Інші країни Європи проігнорували заклики України про допомогу. Українська держава проіснувала півтора року, хоча українська армія чинила опір до 1922 року.

У 1991 році Україна знову проголосила свою незалежність. На той час Радянський Союз був найбільшою державою у світі, з величезною армією. Це не лякало українців, які прагнули самі розпоряджатися своєю долею. Це прагнення підтримали США та інші країни. Внаслідок здобуття свободи більш як десятком націй імперія розвалилася вдруге за століття. Російська Федерація також утворилася на імперських уламках і визнала незалежність України. У 1997 році країни підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, в якому, серед іншого, визнавалася непорушність кордонів і територіальна цілісність.

У 2014 році Росія почала військове вторгнення в Україну. На той час Росія була найбільшою країною у світі, з другою за чисельністю армією і пануванням у Чорному морі. Це не лякало українців, які прагнули самі розпоряджатися своєю долею. США та інші країни підтримували українську свободу. Війна триває вже одинадцять років, три з яких були повномасштабними. За цей час Росія не досягла жодної зі своїх стратегічних цілей.

Читайте також: Путін вийшов із переговорів

Ретельний розгляд цих історій виявляє значні паралелі, попри відстань у часі та просторі. Україна демонструє той самий історичний шлях, що й США, але США досягли свободи за сім років, а Україні на це знадобилося більше століття, тому що імперію не розділяв океан, а перший заклик до міжнародного визнання у 1918 році залишився без відповіді.

Можна було б провести ще паралелі між США та Україною. По-перше, дві країни об’єднує те, що вони створені на кордоні. Американський кордон став джерелом натхнення та свободи для поколінь у всьому світі. Так само Україна є межею між лісом і степом, поселенцями та кочівниками, а потім християнами й мусульманами. Навіть сама назва країни вказує на її прикордонний характер. Ці паралелі досліджуються в одній із найпопулярніших нині в Україні книжок "Дикий Захід Східної Європи" Павла Казаріна, журналіста, нині військовослужбовця Збройних Сил України, який нещодавно був відзначений найвищою українською нагородою в галузі культури та мистецтва — Національною премією імені Шевченка.

Звідси випливає друге: як Америка — земля вільних, так і Україна. Свобода – найвища цінність в Україні.

Третя важлива схожість, яка випливає з перших двох, полягає в надзвичайно різноманітному релігійному ландшафті: православні, греко-католицькі, римо-католицькі, протестантські та інші християнські конфесії, а також різні різновиди ісламу та юдаїзму є релігіями корінних народів України. Ця поліфонія стала можливою завдяки кордону та свободі та створює можливості для розвитку та діалогу. Атеїстами вважають себе не більше 5% українців, що також свідчить про схожість двох країн.

Читайте також: Чого хочуть від перемовин США, Росія та Україна

Можна було б продовжувати, але настав час робити висновки. Можливо, ці паралелі можуть пояснити, чому українці не здаються. Зрештою, американці теж не здалися у своїй війні за незалежність.

Щоб зрозуміти українську позицію, треба виходити з того, що Путін не воює за територію, маючи свої величезні території, які не освоєні та занедбані. Росія, як і століття тому, бореться за знищення української державності та ідентичності (заяви московських пропагандистів про "остаточне розв'язання українського питання" надто нагадують нацистські). Для українців капітуляція не означає збереження життя. Скоріше це означає втрату життів, тому що таких трагедій, як Буча та Маріуполь, буде більше по всій країні. Тих українських чоловіків, що залишилися, змусять під російським прапором штурмувати центральноєвропейські столиці. Капітуляція для нас не вихід, тому що це означає не життя, а смерть.

"Усі ті, хто вимагає від нас миру, ігнорують, що ціна нашого миру може бути вищою, ніж ціна нашої війни", — сказав Казарін. Отже, Україна має протистояти, незалежно від того, хто є нашими союзниками, а хто ні. Згідно з нещодавнім опитуванням, проведеним Ipsos на замовлення The Economist, 74 відсотки українців вважають, що країна повинна продовжувати воювати, навіть якщо Сполучені Штати припинять будь-яку підтримку.

"Ми маємо намір залишитися в живих. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це не те питання, яке залишає багато можливостей для компромісу". Цю фразу Ґолди Меїр (народженої в Києві, лише за 2 км від мого місця народження) зараз дуже часто цитують в Україні.

Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.