Скажу "для протоколу", стисло.
1. Чи був Булгаков українофобом?
Так, безумовно.
Хоча Київ по-своєму любив. Але — російський Київ. Український щиро ненавидів.
2. Чи є це підставою закрити музей на Андріївському і знести там пам'ятник Булгакову?
Ні, не є. Бо це таки наша історія, в якій можна знайти чимало повчального і для нашого сьогодення — такого, що варто знати і киянам, і "гостям столиці", у тому числі з-за меж України.
Інша річ, що у цьому музеї має знайтися місце для розповіді й про Василя Листовничого, і про українофобство Булгакова.
Читайте також: Що для мене не так з Булгаковим?
3. Чи корисно українцям читати Булгакова?
Так, корисно. Бо він, бувши українофобом, водночас дуже дошкульно описував багато рис радянської культури, яких ми й сьогодні ще позбавилися далеко не повністю.
Тому низка описів і персонажів Булгакова — це, хай як сумно казати, про наше з вами українське сьогодення.
А відповідна читанка — вельми корисне щеплення від совка, який і досі з нами.
Наприклад, наші "творчі спілки", успадковані від радянської доби — це той самий багатоликий "МАССОЛИТ", який ще й зараз отримує, бозна за що, фінансування від української держави. Тому для мене була особлива іронія в тому, що українська "спілка письменників" в якийсь момент раптом зажадала... закриття того ж таки музею на Андріївському.
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.