Коли ти мама і боїшся за своїх дітей, вибору в тебе немає. Бо ти не можеш зробити вибір на шкоду своїй дитині. Коли на твій дім летять ракети, ти не вибираєш, а просто спасаєш своїх дітей. За будь-яку ціну.
Зараз у суспільства є великий запит вдарити по біженцях. Зручно і безпечно: це менша спільнота, яка й так живе з великим комплексом провини, що покинули Батьківщину в війну. Легка ціль для булінгу, щоб ті, хто залишився, відчували себе кращими за біженців.
Саме через цей запит на булінг біженців президент і включив у свою промову хейт спіч про "біженця і громадянина".
Головна редакторка Бабеля Катерина Коберник навіть назвала цей хейт спіч "дорослою розмовою".
Я дуже не згоден, що це доросла розмова. І ось чому. Образа (а хейт біженців це саме образа на них за те, що вони живуть у Європі в безпеці, на відміну від нас) є типовим прикладом не дорослої, а саме дитячої поведінки.
Читайте також: Сценарії 2024 року: завершення війни, джокери та ризики
Доросла поведінка — це раціональність. В образі ж немає нічого раціонального. Навпаки: образа — це завжди про емоції, суб'єктивне сприйняття, байдужість до наслідків.
Доросла розмова в цьому кейсі має починатися з того, який результат ми хочемо отримати? Вже зараз ми розуміємо, що після війни значна частина біженців не повернеться. Це мільйони людей, яких бракує економіці. І доросла розмова мала б починатися з того, що нам потрібні ці люди. Ми хочемо повернути додому якомога більше біженців. Які ніколи не переставали бути нашими громадянами, до речі.
Доросла розмова – це відділити невеличку купку ухилянтів, які хабарями підкупили державу і втекли за кордон, від мільйонів людей, які були змушені покинути свої домівки та шукати прихистку в Європі.
Доросла розмова – не ставити клеймо зрадників на тих, кого збираєшся після війни повернути. Бо ніхто не повернеться, якщо проти нього відкрити карну справу або зацькувати його суспільним осудом.
Доросла розмова — це розуміння емоційно неприємного факту, що навіть ухилянти, які повернуться після війни — це велика користь для держави й робочі руки, яких економіка буде потребувати після війни.
Доросла розмова – це усвідомлення того факту, що спочатку держава не виконала свої зобов'язання перед біженцями, коли не забезпечила їх безпеку.
Читайте також: Портрет покоління
Бо безпека громадян — ключовий обов'язок держави. Не побудувавши армію, здатну захистити окуповані території, не забезпечивши армію зброєю і боєприпасами, не організувавши своєчасну евакуацію, не помітивши війну держава і її верховні представники не мають морального права вимагати чогось від біженців.
Ось вам доросла розмова. Неприємна. Але відверта.
І, звичайно, дорослі не роз'єднують свою націю перед загрозою геноциду. Не ділять на біженців і громадян, військових і цивільних, своїх виборців і чужих. Правда, щоб не ділити, треба бути дорослим. Але з цим і у влади й у суспільства є великі проблеми. Мудрості нам усім.
Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.