Портрет покоління
Сідаю в таксі. Молодий україномовний веселий водій, класна електронна музика грає
Я, щоправда, думала свою музику в навушниках слухати. Тут у водія дзвінок. "Ви не проти, якщо я відповім? Я швиденько!" "Та звісно".
Договорив з кимось і каже радісно: "Мій брат вперше за півтора року у відпустку приїхав, завезу вас і буду його зустрічати!". "Він військовий?". "Так". Ну, і я сховала свої навушники.
Говорили всю дорогу. Їх четверо — троє братів і сестра, всі зовсім молоді. Старший і молодший брати водія воюють на передку, сестра — парамедичка. "А я вже відвоювався... Он моя паличка лежить".
Читайте також: Навряд чи війна закінчиться всередині нас
Сміявся весь час, розповідаючи про своє поранення, про те, як у нього почався сепсис і як його волонтери на вертольоті в лікарню доправляли, як зараз його дико мучать болі, і як він не може оформити інвалідність, бо вимагають хабаря. Було про що поговорити, але надто швидко дорога закінчилася.
Подякувала тепло їм усім за службу і побажала водію та його брату насолодитися відпусткою. Портрет покоління, кажете...
Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе