Я розумію тих росіян, хто закликав не брати участі у виборах і сам не пішов.
Я ще можу зрозуміти тих росіян, які прийшли рівно о 12 за закликом псевдоліберальної псевдоопозиції. Вони жалюгідні, але в них була якась ідея, щось середнє між самозахистом від можливих переслідувань та дозволеною режимом фрондою. А ще боротьба зі страхом бути одному в атомізованому суспільстві. Жалюгідно, бридко, але якась викривлена логіка в тому є.
Читайте також: Псевдовибори Путіна: Росія переймає досвід Ліберії
Я можу зрозуміти лідерів псевдоліберальної псевдоопозиції. Вони показали західним донорам наявність послідовників, а водночас злили на користь Путіна всі можливі протести й забезпечили красиву картинку з чергами. Огидно, цинічно, але така реальна політика.
А от чого я не можу зрозуміти, так це сотень тисяч росіян, які втекли від режиму за кордон, але прийшли в посольства на вибори. Це за межами моєї спроможності знайти бодай викривлену логіку.
Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.