Ця справа є важливою для України не лише політично, а й у розвитку позиції міжнародних судів щодо геноциду як такого.
Ключові негативні для Ізраїлю політичні наслідки у цій справі були доволі прогнозовані.
Це визнання Міжнародним Судом палестинців у Газі належним об'єктом, який підлягає захисту від геноциду, та власне вимоги не вчиняти геноцид; бо, чесно кажучи, уявити міжнародний орган, якій дозволяє вчиняти геноцид, важкувато.
Втім, цей ордер не є ані визнанням того, що Ізраїль як держава порушив Конвенцію, ані того, що підлеглі Ізраїлю актори вчинили геноцид у Газі.
Водночас юридично для Ізраїлю поганими новинами є те, що Міжнародний суд вимагає не тільки запобігати, а й карати щодо закликів до геноциду палестинців та щобільше — вимагає в Ізраїлю зберігати та не дати знищити докази ймовірних порушень статей 2 та 3 Конвенції у Газі.
При цьому це робиться абсолютною більшістю голосів суддів.
Тобто Суд ООН презюмує щонайменш імовірність вчинених порушень Конвенції по суті з боку підконтрольних Ізраїлю сил та наявність фактів закликів до геноциду.
Що у цій ситуації слід розуміти та що діяти.
Читайте також: ООН і геноцид
По-перше, варто дочекатися рішення цього ж Суду, майже у такому ж складі, щодо порушення РФ Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації в окупованому Криму.
У мене щодо цієї частини позову України прогноз обережно-оптимістичний; скоріш за все, для окупантів це буде надболісне рішення, яке вони будуть "перебивати" якимись масштабними провокаціями та фейками, скоріш за усе - "під десяту річницю" окупації.
Щодо іншої частини того ж гаазького кейсу, про порушення РФ конвенції про фінансування тероризму, дочекаюсь з найобережнішим прогнозом 31 січня.
Бо, на відміну від окремих незмінних посадовців, які цією справою обіймаються у гаазькому вимірі останні вісім років, під гаслом "все одно щось там виграємо", слід думати й про наступні справи.
Про справи щодо подій з 24 лютого 2022 року.
Зокрема, я певною мірою розчарований станом "геноцидальних справ" у вітчизняній національній юрисдикції, про що, сподіваюся, скоро вийде моє розгорнуте наукове дослідження. Спойлер: у нас є проблема із процесуальним й матеріальним розумінням того, чим саме є заклики до геноциду у вимірі нинішньої геноцидальної політики РФ.
Окремо, сподіваюся, у мене ще буде час написати надсумну історію про стан розслідування геноциду кримських татар. Це там, де Берії в 17-му році (дві тисячі сімнадцятому) підозру по телебаченню оголошували.
Чи буде Україна порушувати проти РФ нові справи у Гаазі щодо порушень Конвенції про запобігання геноциду — питання не до мене.
Це до вищезгаданих посадовців.
Читайте також: ООН, яка не бачить в Україні геноцид, має бути реформована
Відповідно для жертви політичних переслідувань від загальновідомого Офісу, що встановив у 2021 році власне український суд у справі 420/603/20, є більш прикладні та нагальні виклики.
Прикладом – доводити в українському суді порушення міжнародних стандартів расової дискримінації у власних справах …Вищим антикорсудом.
22 січня, прикладом, набрало чинності судове рішення у справі 420/2297/22, де належним судом встановлена протиправність діянь ВАС щодо мене та вказано, що Бабін "є підозрюваним в особливо тяжкому злочині у кримінальному провадженні № ….., де процесуальним керівником є прокурор САП …., який діє, як він вважає, щодо кримінального провадження і щодо нього особисто із расовою упередженістю та з ознаками антисемітських проявів; докази такої поведінки йому не надав ВАС на його правомірну вимогу, чим залишив позивача беззахисним у ситуації, яка очевидно загрожує його фундаментальним правам, зокрема не бути дискримінованим".
Цікаві подробиці цього суду проти суду в іншому суді, сподіваюсь буде час та здоров’я колись написати. А у причетних до таких подробиць колишніх службових осіб буде багато вільного часу це все прочитати.
Поки простий спойлер — коли всерйоз граєш під час війни й за кошт державного бюджету у виключність та обраність між соціальними мережками, кавабрейками та телеефірами, не забувай про базовий фунціонал, включаючи банальне діловодство, не намагайся вигадувати унікальний шлях та дій просто по закону.
Звісно це стосується й згаданих посадовців, нові позови проти Росії від яких, здається зачекалися у Гаазі, й тих правоохоронців, які досі не турбують вітчизняні суди обвинувальними актами за частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу "Геноцид" щодо посіпак агресора.
А представникам потерпілих від російської агресії раджу не боятися активно вимагати у національному суді прямого застосування Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього та й Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, включно з їх процедурними нормами, та з практикою Суду ООН та ООНівських комітетів.
Про автора. Борис Бабін — український науковець, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професор
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.