Дивні дискусії про Булгакова

У 2007 році ідею встановлення памʼятника підтримали Черновецький, російське посольство, а профінансував Денис Баас, член команди Черновецького, якого звинуватили у крадіжках київської землі, який втік до Москви і став російським забудовником. 

Отже, стоїть памʼятник на узвозі чи ні - "захисників Булгакова" не обходило раніше. Сам Булгаков лише б посміявся з таких захисників сміхом навіть не Майстра, а Воланда. Цей талановитий, народжений у Києві росіянин сам ніколи не хотів бути українським письменником, залишався тогочасним "хорошим русскім".

Він описував у "Білій гвардії" сварку серед хороших русскіх того часу так, як зараз міг би описувати сварку між Юлією Навальною і Нєвзліним чи між Каспаровим і Кара-Мурзою. Думаю, якби сучасний Булгаков написав би щось таке, то це сподобалося б Путіну, як подобалася Сталіну "Біла гвардія". 

Але до чого тут памʼятник у Києві? До чого тут Україна? 

Ми з генералом Забродським колись передавали на фронт чудові кишенькові "Кобзарі", видані видавництвом "Дух і літера" для воїнів. Ми їм не везли "Білу гвардію". Дивно було б, правда. А от уявити собі товсту книгу Булгакова у наплічнику агресора можна легко. 

Читайте також: "Булгакови" і "пушкіни" вбивають

Бо досліджувати та читати ми можемо все, а памʼятники — інша справа. Їх ставлять тим, кого на цій землі люблять, тим, хто любив цей народ. 

Найкраще зберіг памʼять про талановитого письменника Булгакова фантастичний Мирон Петровський у своїй людяній книзі про Київ і письменника. Та й автор памʼятника і родина скульптора можуть зберігати цю зроблену з любовʼю роботу у себе на приватній території.

А от захисники памʼятника Булгакову у центрі Києва захищають не його, а "русскій мір", який любив автор "Майстра і Маргарити", який люблять його захисники, не помічаючи, що він уже знищує нас фізично.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.