Село Велика Комишуваха роташоване менш ніж за 30 кілометрів від Ізюма. До нього від міста веде стара розбита дорога, на яку зусібіч наповзає рослинність. Поки їдемо, не зустрічаємо жодної машини. Дорожні вказівники, що скеровують на обічні села — Топольське, Шпаківка, Семенівка, Андріївка, Барабашівка — нагадують радше, надгробки, адже в цих населених пунктах після 2022 року майже немає людей.
Узбіччя дороги з обох боків позначені білими стрічками — це попередження, що поля заміновані. З квітня по вересень 2022 року неподалік проходила лінія фронту. Наступаючи, російські війська змогли зайняти Велику Комишуваху, куди ми зараз направляємось, але далі їхнє просування зупинили Сили Оборони України.
Деякі поля горять, відносячи в блакитне лютневе небо чорний дим.
— Так треба, саперам буде легше розміновувати, — пояснює мешканка Великої Комишувахи. Із понад пів тисячі людей, які жили тут до приходу росіян, станом на початок 2024 року залишилося не більше 80. Це ті, хто повернувся в рідні хати після їх звільнення. Під час окупації в селі залишалися лише декілька літніх людей, усі інші — втекли, залишивши будинки, господарства, худобу.
— У людей тут було понад тисячу корів, — розповідають. — Під час окупації вони збилися в стадо й ходили околицями. Коли росіяни втекли, корови знову підійшли до села. Проте довелося майже всіх їх забити і здати за копійки на м’ясо, адже немає людей, щоб піклуватися про худобу. Люди забрали собі лише кількох тварин. Інших було дуже шкода, але зиму вони б не пережили.
Лінія фронту проходила одразу за Великою Комишувахою. Село фактично стерте з лиця землі. Знищено капітальну цегляну будівлю школи — її російські війська атакували літаком ще до свого приходу, — дитячий садочок, культурний центр, сільську управу з амбулаторією, ферми, майже всі житлові будинки, кафе. Раз на декілька днів у село приїжджає автомагазин і фельдшер — це весь доступний нині сервіс.
Але село потрохи оживає. Місцеві фермери власними силами ремонтують зруйновані підприємства та техніку, вмовляють колишніх мешканців повертатися додому. Кажуть, що прийматимуть на роботу лише місцевих.
— Ми з чоловіком самі обійшли й розмінували свої поля, — розповідає підстароста Великої Комишувахи, — 20 гектарів. Треба ж якось жити далі.
Будівля колишнього магазину та кафе стоїть на центральному перехресті Великої Комишувахи. Під час окупації тут стояли російські військові. Найпевніше Таманська дивізія — принаймні ця назва, хоч і з помилкою, написана чорною аерозольною фарбою в передній залі закладу. Проте "найцікавіші" надписи — в наступній кімнаті.
"Это не считается преступлением, если тебе было весело". Усі стіни приміщення, заваленого наслідками неохайного людського перебування, розписані від руки маркером. Це сумнівні афоризми та вірші. Написані різними почерками, тому авторів у цього російського народного наїву декілька.
"Я с улыбкою веселой буду жечь чужие села" — в мережі легко знайти ці рядки. Це частина відомої в Росії пісні, що присвячена російському спецназу. "Я буду жечь и убивать, и мне на совесть наплевать" — звучить в її приспіві.
"На все вопросы об Украине есть два ответа:
1. Этого не было
2. Они это заслужили
Оба правильные"
— пишуть люди, які навесні 2022 розстріляли на під’їзді до Великої Комишувахи легковий автомобіль із мешканцями Бахмута, які їхали до села рятувати літніх родичів. Росіяни, обстежуючи місце свого злочину, скинули тіло ще живого водія в траншею для техніки. Про ці події та дивовижне спасіння жертв російської агресії вийшов знятий Любомиром Левицьким документальний фільм "Іди за мною".
У кімнаті — десятки, може, навіть сотні різних надписів. Читати їх важко, деякі викликають фізіологічну відразу. Неможливо зрозуміти людей, які це писали, і важко навіть уявити, як вони посеред цього створеного власноруч лайна жили.
Через дорогу від колишнього магазину — руїни сільської "контори". Місцеві мешканці розповідають, що коли на початку квітня 2022 року тікали з села, будівля стояла цілою. У вересні від неї залишилися лише стіни та, частково, перекриття поверхів. Усередині, серед сміття та будівельних уламків, на деяких стінах можна також знайти залишені окупантами надписи. Один із них: "Я перестал любить фрукт Изюм".
Світ знає про Росію переважно те, що росіяни самі дозволили знати. Проте тепер щоразу, коли хтось розповідатиме про велику російську культуру, варто показували йому ці фотографії з села Велика Комишуваха під Ізюмом. А потім — фотографії бібліотеки в місті Барвінкове. Російські війська знищили її обстрілами з боку Великої Комишувахи 27 квітня 2022 року. Будівля палала два дні. Від усього устаткування та архіву з 50 тисяч книг залишилися лише покручені високою температурою металеві стелажі посеред згарища. Більшість знищених росіянами книжок була російською мовою.
"Нам нужен мир желательно весь" — ще один надпис у Великій Комишувасі.
Про автора: Максим Беспалов, журналіст, письменник, член Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.