Геополітичний дарвінізм, або Народження нового світу

Доведеться знову прискіпливо читати "Державця" Нікколо Мак’явеллі, "Левіафан або Суть, будова і повноваження держави церковної та світської" Томаса Гоббса, "Політика між націями. Боротьба за владу і мир" Ганса Морґентау, "Анархічне суспільство. Дослідження порядку у світовій політиці" Гедлі Булла, "Походження видів шляхом природного добору або збереження обраних рас у боротьбі за життя" Чарльза Дарвіна, або хоча б "Мауглі" Редьярда Кіплінга та "Старий завіт".

Замість ідеалізму, неолібералізму, постлібералізму, структуралізму чи соціального конструктивізму єдиною робочою теорією міжнародних відносин на тривалий час стане реалізм та соціальний дарвінізм.

Відповідно до них суттю міжнародних відносин є боротьба за владу між суверенними державами, що прагнуть до глобального чи регіонального домінування. Саме ця боротьба є основним детермінуючим чинником міжнародної політики. У процесі боротьби за реалізацію національних інтересів у сфері міжнародних відносин кожна держава посідає місце, що відповідає наявній у ній силі. При цьому сила держави визначається як її воєнним та економічним потенціалом, так і союзницькими відносинами з іншими державами, а також авторитетом на міжнародній арені.  Конфлікт між групами призводить до соціального прогресу, а боротьба за існування і природний добір – головні рушій розвитку.

Читайте також: Стабільність vs зміни

Світ стане багатополярним, що формуватимуться довкола різноманітних блоків із системою тимчасових союзів як це переважно було до Віденського конгресу. Різного роду Ради миру, Союз вічного миру, Клуб війни заради миру та інші  подібні організовані злочинні групи. Поки триватиме період "війни всіх проти всіх", формування нових "вовчих зграй" на чолі з "авторитетами" (ватажками) та перерозподілу сфер впливу у світі суттєво зросте кількість воєнних конфліктів, з яких російсько-українська війна просто буде хронологічно однією з перших, проте однією з багатьох.

Україні, як зрештою усім, доведеться шукати своє місце під сонцем і формувати союзи, що ґрунтуватимуться на принципі "ми з тобою однієї крові". Водночас це не обов'язково має бути єдиний союз та не обов'язково довготривалий. І те, яке місце ми посядемо у цьому новому чудернацькому світі, залежить не виключно від нас, але значно мірою від нас.

Джерело

Про автора. Тарас Радь, координатор спостереження за виборами Громадянської мережі ОПОРА

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.