Але зараз не час з’ясовувати, хто її розпочав і чия вина більша. Кризу потрібно сприймати як виклик — і завершити її позитивним сценарієм.
Сьогоднішня ситуація має не роз’єднувати, а мобілізувати нас до спільної праці та діалогу. Особлива роль у цьому належить парламентам і парламентській дипломатії. Ми вже маємо успішний досвід конструктивної співпраці — зокрема у питанні ексгумацій. Так само парламенти України та Польщі можуть і повинні відіграти ключову роль у виході з нинішньої кризи.
Про це я наголосив під час свого виступу. Окремо згадав про програму «Жертви польсько‑українського протистояння», яку очолює професор Ігор Галагіда з Гданського університету та яка діє при Українському католицькому університеті у Львові. Її аксіологічний фундамент — слова владики Бориса Ґудзяка: у центрі уваги має бути кожна людина, бо всі жертви — наші.
Ця програма чітко демонструє: для України тема минулого не є табу. Ми не лише готові приймати правду про події 40-х років, апогеєм яких була Волинська трагедія, — ми наполегливо працюємо над її повним і чесним осмисленням.
Але, пам’ятаючи про минуле, ми маємо зосередитися на викликах сьогодення.
Наші діти й онуки ніколи не пробачать нам, якщо замість боротьби з російською агресією та силами, що прагнуть зруйнувати Європейський Союз і європейські цінності, ми загрузнемо у конфліктах 80‑річної давнини та зупинимо діалог і співпрацю.
Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.