Кабальна угода. Нова версія про копалини з Трампом гірша за попередню

Танці навколо неї ледве не вартували нам розриву будь-яких відносин із Вашингтоном після легендарної сварки 28 лютого.

На щастя, британські спеціалісти з дипломатії, яких щедрою рукою направив до України прем'єр Кір Стармер, дещо допомогли згладити гострі кути, але Трамп не приховує, що дивиться на Україну як на ресурс. 

Отже, американські урядовці відправили нашому Кабміну новий драфт угоди. Те, що цей варіант "мінеральної угоди" — має мало спільного з дипломатією та міждержавними відносинами, уже багато хто писав. Але дозволю зацитувати яскраву оцінку The Daily Telegraph: "Дональд Трамп приставив рушницю до голови Володимира Зеленського, вимагаючи величезних репарацій і претендуючи на половину українських нафтових, газових і вуглеводневих ресурсів, а також майже на всі її метали та більшу частину її інфраструктури". 

Як і очікувалось,  у новому драфті немає жодних гарантій, жодних захисних положень, США нічого не пропонують. Але цинічні члени нової адміністрації пропонують щось таке, аби включити Україну в провінцію нафтової, газової та ресурсної промисловості Америки.

Читайте також: Глобальні здирники готують розмін інтересів, або ТрамПут у дії

Зважимо на прикрий момент: хоча Трамп уже поступово замислюється — чи хоче таки Путін миру, його посланець Стівен Віткофф намагається влаштували розпил великих мільярдів з Кірілом Дмітрієвим — новим даруванням Путіна. 

Тож спроби продати українцям козу існують в паралельній реальності між переговорами США та Росією щодо всеосяжного енергетичного партнерства, включаючи плани відновлення західносибірських газових потоків до Європи у великих обсягах. Де, — на секунду — американські компанії та фінансисти, близькі до Трампа, отримають значну частку в бізнесі.

Отже, що пропонує новий варіант "угоди про копалини" на 58 сторінок? 

Перше: гарантій безпеки нема. Натяків теж. Своїм вкладом у безпеку та оборону США вважають допомогу, надану з 2022 року. 

Цей варіант угоди передбачає зобов’язання України компенсувати США вартість усієї цієї допомоги. Це десь 120 мільярдів доларів. До честі президента Зеленського, він не один раз наголошував, що це червона лінія і вся допомога була безповоротною. 

Друге: якби ми підписали такий варіант, то зміни лише з дозволу американців. Лише вони мали б "контрольний пакет" на всі нові інфраструктурні проєкти і право вето на продаж ресурсів іншим країнам. Дональд Трамп та його ділки вже поклали око не лише на "рідкісноземельні метали", а на все. 

Читайте також: Угода про копалини традиційна для американської політики

Грошенята від видобутку мають іти у фонд, де управляють 5 осіб. Троє з них — від США з повним правом вето. Гроші фонду виводяться за кордон. Якщо раптом з причин з нашої сторони щось не дійшло — доплачуємо.

Детальніше — український уряд зобов'язаний одразу конвертувати доходи фонду у долари США і перераховувати їх на закордонні рахунки американської сторони за першим запитом, причому без жодних комісій. А якщо комісія буде — то і її теж заплатити. 

Звісно, такий варіант, який дуже нагадує ту теку, яку до Києва возив Скот Бессент ще в середині лютого, не має погоджувати ані Зеленський, ані наші ноунейми з парламенту, які останні тижні активно пакують валізи на вихід і тому й намагаються закрити реєстри від зайвих очей журналістів. Та щиро вірять, що бригади Національної гвардії будуть гасити мітинги на Банковій сльозогінним газом та вогнепальною зброєю. 

Що ж робити з цією угодою, яка дарує Трампу надра, а Київ позбавляє не лише грошей, а й прав? 

Єдиний вихід для Києва – не підписувати, але продовжувати переговори. Наші офіційні особи не можуть прямо говорити, що це відверте лайно, але в закритих кабінетах варто довести команді Трампа, що так воно не працює. 

Подекуди це вже траплялось на минулих раундах переговорів, коли частина команди президента США була змушена визнати, що їхні забаганки нереалістичні. То ж час формулювати новий документ. 

Ті нові обличчя, які писали цей драфт — явно не розуміють різниці між державою і бізнес-угодою з корпорацією. Але це час постправди і нових героїв, тому доведеться поборотися, аби нас не вважали сировинним придатком лише через особисту неприязнь. 

Повернення до варіанту угоди 28 лютого було б кращим варіантом наразі. Мабуть, Офісу президента час розширювати пул експертів і кликати на поміч Лану Зеркаль, Андрія Коболєва, Валерія Чалого та Вадима Пристайка. Інакше в ще новішому варіанті угоди буде пункт про резервації, де в ролі індіанців будуть українці. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.