Водночас в Сенаті розглядатиметься питання української підтримки.
Збіг? Не думаю…
За цю "спецоперацію" Росія мала б нагородити Карлсона (якщо ще цього не зробила). Інтервʼю, адресоване американцям, здатне дійсно вплинути як на внутрішньополітичні розклади у США, так і на сприйняття "нового бачення Росії". А воно у нас відомо яке. З Мюнхенської конференції безпеки - 10 лютого 2007-го, де Путін закликав повернутися до умов Варшавського договору.
Поява Карлсона у Москві — це великий подарунок Путіну за місяць до так званих виборів президента. Це — трибуна на багатомільйонну аудиторію Штатів, здатна внести сумʼяття в уми пересічних громадян, які ще не знають, що кожне слово очільника Кремля — маніпуляція і брехня. Але ж як хочеться в ці "солодощі" вірити…
Читайте також: Такер Карлсон. Потрійна місія посередника між Путіним та Трампом. Колонка Віталія Портникова
Штати вже мали справу зі схожим персонажем, який був оспівувачем величі Радянського Союзу. Ним був американський репортер New York Times Волтер Дюранті. За серію репортажів про чудеса індустріалізації та колективізації в Радянському Союзі він навіть отримав Пулітцерівську премію (досі, до речі, її присудження не скасовано). Дюранті теж брав інтервʼю у Сталіна, наполегливо заперечував факт Голодомору, а появу концентраційних таборів у Сибіру пояснював шансом для вʼязнів, щоб переродитись і влитися в радянський народ.
Щось подібне буде й у Карлсона. Немає жодного сумніву.
Цікаво, якою буде на це реакція Білого Дому?
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.