Зараз намагаюся сформулювати щось про те, що я там побачив і почув, але це реально важко. Те, що знаходиться за дверима будівлі на Майдані, — це реальне жахіття. Це не 2013 рік, і навіть не 2003-й.
Я почну з найгіршого, але це реальність. Отже, просто список відповідей на питання: "Чи подобається вам зараз вчитися в академії імені Чайковського?"
Відповіді студентів:
- Хай називається хоч імені Сталіна, мені головне, щоб у мене хороші оцінки по спецу були.
- Мені не подобається, але чого ви тут стали? Ідіть під міністерство, ми малєнькіє люди, ми нічого не вирішуємо.
- Чайковський мій улюблений композитор, дуже подобається.
- Чого ви стоїте тут, а не їдете на фронт? - це мене питає сорокарічний першокурсник (!) вокального, здається, відділу (який опинився в такому віці в консі саме задля того, щоб бути убезпеченим від мобілізації, як мені пояснили його колеги пізніше, і зараз відпрацьовує цю свою броню тим, що просуває китаїзацію та чайковськизацію закладу в студентських радах, телеграм-чатах тощо).
Читайте також: Чому "какая разница" підіймає голову у воюючій країні
Реакції викладачів в основному двох типів:
- Маладой чєлавєк, да как ви ваабщє смєєте что-то такоє пісать?
- Что ви тут сталі? Праганітє єго отсюда!
Таких було, на жаль, десятки: саме це ядерний електорат чинного ректора та особиста обслуга Петра Ілліча, в основному жінки у віці від 60 до 100 років, абсолютно неприховані провідники совка та "русского міра", які всі об‘єднані між собою дуже повторюваними патернами: зневажливим ставленням до студентів, російською мовою, впевненістю у власній недоторканості.
Пара викладачів зупинилась, відвела мене на десять метрів від центрального входу, і почала розказувати про те, що вони виступали проти Чайковського на голосуваннях минулого року, через що на них почалися гоніння та репресії на їхніх кафедрах, і їх шантажують звільненнями та скороченнями.
Не буду писати тут відповіді про не на часі, Чайковський — це українець Чайка, "Кітайци тоже люді", ви це все вже багато разів чули.
Читайте також: Чому ідеологія — досі страшний сон навіть активних українців
В розділі "студенти" вище я відокремив кілька найстрашніших відповідей. Крім них значна частина студентства — адекватні нормальні люди і навіть, за моїми відчуттями, набагато краще організовані та свідомі, ніж студентство тих років, коли тут навчався я (2007-2012).
Найжахливіша ситуація саме серед викладачів. Крім російськомовних радянських бабусь, описаних вище, які становлять значну частину колективу, відносно молоді люди у віці +- 40 років, які приходять працювати в консерваторію, виявляються теж однаково заражені атмосферою страху та несвободи.
26 лютого 2024 року.
Десятий рік війни України за своє право на існування.
На Майдані Незалежності будівля має ім‘я ПІЧ.
А в середині цієї будівлі - "малєнькіє люді" і російськомовні мумії, які знущаються з них. Ну, або ж просто методично вчать, що ж це таке: "Бить малєнькім чєловєком классіческой музикі, от которого нічєго нє завісіт і задача которого - іграть гами".
Про автора. Ілля Разумейко, композитор
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.