Краще погано прожити власне життя, ніж добре прожити чуже

Тому "ти" - це також час, в якому ти розгортаєшся. Це твоя історія, це твій досвід. Це подорож — хай навіть ця подорож і приведе тебе туди, звідки ти починав. 

Не можна "бути собою", собою можна лише стати, або постійно ставати. 

Читайте також: "Є ті, кому складніше"

Те, що є найближчим — водночас є і найбільш утаємниченим, бо не можеш це найближче віддалити від себе, поставити на огляд, чітко провести його межі. Бо не можеш досконало відокремити того, хто спостерігає, від того, за ким спостерігають.

Шлях до себе дуже часто стелиться крізь території, які нам чужі. Відчуття чужого вчить не менше, ніж відчуття свого. Проходження крізь "несродність" не менш важливе для розуміння себе самих, ніж занурення в "сродність". Головне — не дати "несродності" себе зруйнувати. Вона загартовує, але може й убити. Важливо відчути, коли вона справді стає небезпекою.

Краще погано прожити власне життя, ніж добре прожити чуже. Але тільки через пізнання чужого життя ти краще розумієш, що є по-справжньому твоїм. Таке проживання дає досвід відчуженості. Таке проживання може дати культура — яка занурює в досвід інших і дозволяє трішки зазирнути в можливість інших (і чужих) світів.

Чуже важливе для нас — але в межах, в яких ми можемо його витримати. І головне - не забувати, що це все - частини шляху до самого себе.

А цей шлях є складним.

Джерело

Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.