Мюнхен-2026: нова політична епоха — епоха "тарана"

Тоді я сприймав її слова, м’яко кажучи, як гіперболізовані. Зрозуміло — до влади рвався представник конкурентної партії. 

Але дійсність, яку приніс Трамп у світову політику після свого повернення, справді вражає.

За кілька днів Мюнхен знову прийматиме світових лідерів. Конференцію відкриватиме канцлер Мерц — уперше в цьому статусі, адже його обрання відбулося вже після завершення торішньої MSC. Сполучені Штати цього разу представлятиме не Джей Ді Венс, а Марко Рубіо — нинішній керівник Держдепартаменту, і, здається, єдиний в команді Трампа, хто ще не погрожував Європі.

***

На пошту мені прийшов щорічний репорт Мюнхенської конференції з безпеки, який вони подають перед початком заходу. У ньому — оцінки та прогнози на 2026 рік. І, читаючи його, я зловив себе на думці, що, чорт забирай, Клінтон виявилася значно ближчою до істини, ніж хотілося б. 

Її ті слова про неминучий хаос у міждержавних відносинах у разі перемоги Трампа сьогодні вже не звучать як перебільшення — ми всі це бачимо.

Нижче — конспективно ключові тези з цього репорту. Документ вартий уваги не тому, що він "відкриває Америку", а тому, що фіксує, що "світ остаточно вийшов з берегів", у яких жив десятиліттями.

Отже, світ вступив у фазу руйнування, а не реформ. Автори звіту прямо говорять про нову політичну епоху — епоху "тарана". Йдеться не про корекцію помилок і не про складні компроміси, а про свідоме ламання правил, інститутів і домовленостей, які тримали міжнародний порядок після Другої світової. 

Читайте також: Мюнхенська безпекова конференція. "У стані руйнування"

Політика дедалі частіше працює не як інструмент будівництва, а як механізм демонтажу.

США більше не поводяться як архітектор системи, яку самі ж створили.

Один із найболючіших висновків звіту — це оцінка трансформації ролі Сполучених Штатів. Країна, що десятиліттями задавала правила гри, дедалі відкритіше від них відмовляється. Багатосторонні угоди, глобальні зобов’язання, усталені формати співпраці — усе це сприймається не як цінність, а як тягар. 

Висновок: Фактично Вашингтон із гаранта порядку перетворюється на одного з його головних руйнівників.

Наступне. Трансатлантична довіра тане. У Європі все менше ілюзій щодо стабільності відносин зі США. 

Американська політика стала надто мінливою, персоналізованою і непередбачуваною. Союзники дедалі частіше замислюються не над спільними цілями, а над тим, як мінімізувати ризики від рішень Вашингтона. 

Такий підхід підриває сам фундамент західної єдності.

Щодо загроз. Демократичні інститути втрачають авторитет зсередини.

Звіт фіксує глибоку кризу довіри до політичних систем у багатьох країнах Заходу. Громадяни дедалі частіше не бачать у традиційній політиці здатності відповідати на виклики часу.

У вакуумі цієї недовіри з’являються сили, для яких руйнування старого порядку — не побічний ефект, а головна мета.

Мабуть, найголовніше. Руйнування не гарантує нового порядку. Одна з найтверезіших думок документа — світ може зруйнувати старі правила значно швидше, ніж збудувати нові. І зовсім не факт, що те, що прийде їм на зміну, буде справедливішим чи безпечнішим. 

Читайте також: Цей рік буде переломним — не лише для України, а й для світового порядку загалом

Маємо великий ризик скотитися до світу ситуативних угод, цинічних домовленостей і короткострокових інтересів без жодних спільних рамок.

Якщо підсумувати, від себе скажу, що цей звіт навіть не про кризу, яку можна "пережити", а справжня фіксація зламу епохи. Світ більше не повернеться до того, яким ми (особливо представники покоління Х) його знали. 

Старі правила вже не працюють, а нові ще навіть не сформульовані. І коли це станеться, в якій перспективі — невідомо. Бо ми ще навіть не пройшли, можливо, найкризовіші часи цього століття. 

***

Тепер, на жаль, я розумію, чому Гілларі Клінтон була настільки роздратована потенційним другим приходом Трампа. Просто два роки тому в це геополітичне цунамі навіть не хотілося вірити, не те що передбачати його наслідки...

Прийшла нова ера. 

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.