Найтупіший та найогидніший аргумент щодо захисту України, який регулярно беруть до рота люди сумнівної гідності - "Не хочу воювати за цих крадливих чиновників". Субваріант - "А що мені зробила держава, щоб я за неї ризикував?..".
Звучить наче зрозуміло. Не хоче. Я теж не хочу. І ніхто не хоче. Ще не зустрічав людей, готових воювати за Миколу Тищенка. Не впевнений, що за нього був би готовий навіть сам Микола Тищенко.
Проблема в тому, що ніхто не пропонує. Микола Тищенко не є загроженим.
Ніхто не пропонує воювати за чиновників. В Бучі вулиці були завалені аж ніяк не урядницькими тілами. В Покровську не було виїзного засідання Кабміну, а в театрі Маріуполя — парламенту. Прилітає здебільшого не в вілли, а в панельки. Ну, у вілли теж буває, але російська зброя не настільки точна, щоб обирати.
Читайте також: У цій війні немає варіантів "домовитись" і "відкупитись"
Об'єктом знищення є не чиновники, а всі українці. Об'єктом геноциду є не держава, а нація.
Тож, шановні, цю відмазку виплюньте і знайдіть якусь нову, переконливу. Ви не державу захищати не хочете. Ви не хочете захищати співгромадян, націю, країну. І взагалі нікого, окрім власного тухесу.
Що поробиш, буває. Не можна від усіх вимагати альтруїзму.
Але б хоча б не тринділи, от чесно.
Про автора: Віктор Трегубов, український журналіст, блогер, публіцист та громадсько-політичний діяч
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.