Після Вугледару. Чому звільнили Залужного?

Ротом Мар'яни Офіс гавкав, що Залужний – совєцький генерал, який воює м'ясом, провалив Велике Наступівництво, що він взагалі п'яниця і паркетний генерал. І ось, Залужного нема. І що? Стало краще?

За пів року ми втратили Авдіївку і Вугледар. Обидва укріпрайони успішно трималися з 2014 року. Позитивні блогери кажуть про всього лише тактичні успіхи окупантів і рахують захоплені Росією кілометри, натякаючи, що порівняно з 2022 це дуже мало.

Але правда в тому, що втрати Авдіївки та Вугледару це не тактичні, а стратегічні поразки.

Після втрати Авдіївки ми вже не контролюємо ствольною артою Донецьк і тепер в окупантів там зручний тил, де вони відновлюються, накопичують сили, ремонтують техніку. Після падіння Вугледару вони отримують залізницю на південь і втрата Кримського мосту вже перестає бути чимось страшним для них.

Читайте також: Втрата Вугледара: причини та наслідки

Впевнено крокуємо до втрати "фортеці Покровськ". Може, навіть, хтось з придворних артистів пісню про фортецю Покровськ напише. Будемо співати й це трохи пом'якшить, що за Покровськом вже Запоріжжя і Дніпро. А значить, новий мільйон біженців і зруйновані міста.

І хочеш не хочеш, а виникає питання, чи було б все так погано, якби Зеленський не звільнив Залужного і з ним 20 бойових генералів? Бо, як не крути, за Залужного не було таких втрат. І можна багато говорити, що ситуація на фронті залежить не тільки від Залужного, а від багатьох чинників. І це навіть буде правда. Але, як казав Лобановський, рахунок на табло. І він дуже неприємний. Тому питання, для чого звільнили Залужного залишається відкритим.

І це дуже неприємне питання, бо відповідь всім відома: це було політично мотивоване звільнення надто популярного генерала, яке не мало ніякого відношення до його кваліфікації й роботи. Це було звільнення, яке принесло політикам політичні дивіденди коштом втрати нашої землі та втрати людей.

Так не повинно бути. Армія — це не Верховна Рада. Відїб*ться хоч від неї зі своєю вс*атою політикою.

Джерело

Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.