Це — пенсійне посвідчення моєї бабці (по матері) - Матіос Гафії Іллівни. По-сільському — Їлашихи. 1911 року народження. Колгоспниці колгоспу Кірова Путильського району Чернівецької області. Пенсію їй призначили в 1967. Її середньомісячний заробіток в колгоспі складав 4 руб. 87 коп. Пенсія - 12 рублів.
Фото: Сімейний архів Марії Матіос
Фото: Сімейний архів Марії Матіос
Я цих 12 рублів з дитинства запамʼятала, як "отченаш". (Сьогодні знайшлося підтвердження).Гумові чоботи в той час коштували 6 руб. 1 кг воловини - 3. Кілограм цукерок - 3-7 руб. Варена ковбаса (ліверна) - 2.90. Ситцева сукня - 3 руб.
Бабця ще платила з пенсії податок на хату, за електрику, за радіоточку, навіть памʼятаю якусь одноразову плату у не зрозумілий мені тоді "фонд миру".
Читайте також: Жарти на крові. Що не так із гумором про "вдів" та виплати компенсацій за смерть чоловіків на фронті?
У діда-колгоспника (1906 р.н.) пенсія була набагато менша через інвалідність: дід з дитинства залишився без ока, а "визволителі" в 1943, коли брали "западенців" у куфайках і без зброї воювати з німцями, пальцем вибили дідові штучне око, привезене ще "за Румунії" сільським лікарем-євреєм Корганом із Ясс. Хотіли перевірити, чи справді він невидющий.
Дід Власій подякував світові у 1991, бабця - 1997.
Як вони ще склали на ощадкнижку недоторканні 800 рублів "на требу" (тобто на похорони для обох) - я не знаю дотепер! Помагала, очевидно, корова, свиня, кури, город. Одягу майже не купували: були вельми ощадливі й акуратні.
…Вони так і не дізналися, що їхні заощадження пропали: діти після смерті батька поклали у руки матері свої гроші, обдуривши її, що без неї, по "блату" забрали гроші з пошти.
…В чернівецькому архіві я знайшла протокол колгоспних зборів с. Розтоки за 1950 рік. Там синім по білому написано, що мої дід з бабою здали до колгоспу коня, віз, телицю, багато ґрунтів, залізний ланцюг, насінні барабулі й ще дрібніші речі, які не обліковувалися через їхню малу вартість. Я від діда з бабцею знаю, що конкретно означало те слово ґрунти: Улога, Черешнів, Яма, Горбичок під Борсуківкою.
…Бабуся до смерті мала надію, що колись таки будуть ділити паї і їм віддячать за забране до колгоспу майно.
Віддячили. 12 рублями пенсії та вкраденими 800 рублями "з пошти".
…Я знаю, що дотепер не тільки на Буковині ще водиться рідкісна порода ждунів, в яких залишаються мульки в голові…
Якщо і ви знаєте таких, покажіть їм пенсійну книжку моєї бабусі, яка народила 18 і виростила 6 дітей, яку в тодішніх газетах називали з дідом "фундаторами колгоспу", а потім його, діда, — бригадира колгоспної будівельної бригади брали на МГБ, трощачи пальці у дверях. Так, задля профілактики. Бо тими місцями у горах, де дід будував, до 1954 р. ходила "партизанка". І дід з бабцею, звичайно, багато чого і кого знали. А ще більше з собою забрали в могили. Але і я знаю: вони нікого не продали, не вкрали й не обмовили.
…Подеколи такі знання діють краще, ніж ліки.
Часи завжди страшні. Лиш кожен час по-своєму.
Спеціально для Еспресо
Про авторку. Марія Матіос, письменниця, лауреатка Шевченківської премії
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.