Про глобальну кризу демократії

Демократія добре працює там, де більшість тих, хто має право голосу й активно користується цим правом, розуміє ситуацію у власній країні достатньо адекватно, щоби не підтримувати позірно спокусливі, але стратегічно шкідливі для країни політичні рішення

Демократія йде в рознос, коли складність ситуації, в якій доводиться робити вибір, перевищує здатність розуміння більшості активних виборців (а інколи і їхніх ватажків-популістів) навіть на засадничому рівні.

Здатність розуміння пересічних виборців поступово зростає, але складність ситуації, в якій вони роблять політичний вибір, зростає стрибками, що інколи породжує фатальний розрив.

Читайте також: Так, "як раніше", вже не буде

Зараз цей розрив породжено інформаційними технологіями (потужність і розмаїття доступних пересічній людині інформаційних потоків зросли на багато порядків) та глобалізацією, а в Європі ще і євроінтеграцією.

Ці складні виклики вже породили джентльменський набір однотипних "простих рішень", якими популісти успішно спокушають свій електорат в практично всіх розвинених демократіях світу.

Одним треба "просто перестати стріляти", іншим "просто скинути владу брюссельської бюрократії", ще іншим "просто побудувати стіну на кордоні з Мексикою" або "просто віддати Росії шматок України, щоби та, нарешті, заспокоїлася". Ключове слово - "просто", бо світ складний та загрозливий, але ж "надашотодєлать".

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.