Про кризу демократії

Те саме можна сказати про демократію.

Сьогодні людська цивілізація змінюється досі небаченими темпами, але втягує в цей розвиток лише частину населення кожної країни. Найменше втягнуті в нього і найменше пристосовані до нього спонтанно відчувають, що ситуація "виходить з-під контролю", "стає некерованою", а отже, становить для них якусь погано конкретизовану загрозу.

Як упоратися з цією загрозою — вони не знають; якби знали, то просто не відчували б аж такої загрози. Їхньому розумінню доступні лише "прості рецепти" (прості подвійно: в описі причин та пропозиції розв'язків), а їхню довіру можуть заслужити тільки політики, які впевнено й харизматично пропонують їм ці "прості рецепти".

Читайте також: Ми довели собі та світу, що ми сильні. Настав час довести, що ми також розумні

Звідси шалений запит на популізм — від України до США — внаслідок якого демократично обраний "сильний лідер" намагається, як і бажає цей його електорат, установити в країні таку собі "патріархальну диктатуру" (Зеленський і тут випередив Трампа на кілька років).

Але права голосу в цих виборців ніхто не забирає й не забере.

Читайте також: Не втрачаймо віри. План Бога — наша перемога

Тому демократія буде розвиватися й вдосконалюватися за правилом руху колони: не швидше, ніж вагома більшість виборців будуть пристосовуватися до сучасного світу, розуміти його адекватно бодай у першому наближенні й підтримувати своїми голосами тих, хто справді здатний відповісти на історично безпрецедентні виклики, що нині стоять перед людством.

Своєю чергою це стане можливим, якщо за нинішньою "інформаційною революцією" не підуть одразу інші, ще більш карколомні, а загальна ситуація вирівняється настільки, що дасть масам виборців певний час для адаптації.

Але щонайменше пару поколінь демократію ще буде добряче лихоманити.

А далі — хто доживе, тому буде видно.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.