Про нашу східну дипломатію
Я виріс в ті часи, коли в телевізорі був товаріщ Примаков — уродженець Києва, по батькові Немченко. Йому пророкували посаду президента РФ після Єльцина, але еліти зробили ставку на Путіна. З усім тим, Примаков був російським прем'єром, директором служби зовнішньої розвідки, міністром закордонних справ*
Але набагато цікавіше була його ще радянська частина кар'єри, адже він закінчив Московський інститут сходознавства, далі роботи журналістом під прикриттям на Близькому Сході та на радянському аналогу Раша Тудей (східний напрямок). Далі поєднання роботи в академії сходознавства (була і така) та викладання в дипломатичній академії МЗС СРСР.
З 60-х до 90-х через його руки пройшла вся радянська дипломатія на Близькому Сході. Він знав всіх і його знали всі. Він цих арафатів, каддафі, саддамів та інших бачив, коли вони ще були в опозиції чи були молодими офіцерами.
Тобто, коли раптом в України чомусь не вдається зачепитись за глобальний південь, то це частково тому, що в цьому регіоні десятиріччя плідно працювали радянсько-російські дипломати.
Читайте також: Дипломатія на крові: Кремль використовує переговори для ескалації війни
Всі ці випускники інститутів журналістики та різних інститутів іноземних мов — це кузня кадрів радянської розвідки та дипломатії. Для розуміння рівня кадрів, що там навчались наведу декілька прізвищ — український шоумен та колишній дипломат Чекалкін (арабська, іврит, викладання та військовий перекладач) або російський журналіст Кісельов (історик-сходознавець, перекладач, викладання), що тепер тіпа український журналіст.
Окей, дещо посилимо формулювання завдання ще двома прикладами — товаріщ Пальчевський або торгаш зброєю Віктор Бут, та ще багато дивних біографій з перекладацько-історичним бекграундом. Якщо не дипломатами відкрито, то всі вони дуже вдало роблять кар'єру та займають якісь гарні посади. Всі звикли до коментарів про нафтогазову галузь від Крутіхіна — він теж з перекладачів-сходознавців.
Тобто, проти України на Близькому Сході та інших важливих регіонах працюють дипломовані знавці місцевих звичаїв, вони володіють місцевими мовами, у них на всіх папочка, яку ще складав товаріщ Примаков і колєги.
Я ось дивлюсь на біографію пані Селих, і в принципі це гарна біографія, з її даними її реально можна використати на користь держави десь в штаб-квартирах чергового МАГАТЕ чи щось таке, але яким боком вона до Близького Сходу? Ніяким.
Хто російський візаві пані Селих в Омані? Це російський посол товаріщ Лєвін, випускник МНІМО, міжнародний правник, далі аспірантура в Інституті Африки СРСР, робота в МЗС. Знання місцевих мов (англійська, арабська, французька). Робота в дипломатичних представництвах РФ у Єгипті, Лівані, Ємені, Іраці, Йорданії та зрештою в Омані.
У Селих гарна біографія, можливо реально є сенс використовувати такі кадри для дипломатичної роботи, якщо поруч з нею всякі "віктори бути" українського масштабу з відповідним бекграундом. Бажано зі знанням місцевих мов та роками розуміння того, хто там кому суніт-шиїт.
*Публікується зі збереженням стилю автора
Про автора. Антон Павлушко, журналіст та аналітик в проєкті InformNapalm.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе