Путін та "європейські підсвинки": лексика гопника

Учорашні емоційні слова — в першу чергу про стан, в якому Путін перебуває зараз. Політик, який контролює ситуацію, не опускається до яскраво-емоційних порівнянь на засіданні міноборони. Він мав би говорити мовою холодних констатацій і цифр (хоч часто в устах Путіна вони є брехливими, як ми неодноразово пересвідчувались). 

Але проблема фанатика в тому, що реальність не зобов’язана відповідати його внутрішньому сценарію. І коли вона не відповідає, він починає кричати. 

Путін завжди зривався на емоції саме в такі моменти. Можу нагадати. Мюнхен-2007, коли Росію остаточно перестали вважати "рівною". 2014-й, коли замість тріумфу отримали санкції. 2022-й, коли "Київ за три дні" раптом затягнувся на роки. Після Херсона — коли довелося пояснювати, що відступ це теж "план".

Читайте також: Путін знову тягне час

Якщо виникають реальні проблеми, в лексиці стає більше тварин, ворогів і змов. Це не особливості характеру. Це індикатор перевантаження системи. Коли аргументи закінчуються, в хід ідуть "підсвинки". І якщо не працює стратегія, починає включатися неконтрольована ненависть. Вона — дешевша, але й ресурс у неї коротший.

Кому адресована ця заява? Не Європі точно, вона тут лише декорація. Справжній адресат — це власна аудиторія, яку треба знову переконати, що проблема не в плані й не в реальності, а в тому, що навколо одні "нелюди", яких, як ми памʼятаємо, треба "мочити в сортирах". 

Іронія є ще й у тому, що фанатик завжди вважає крик ознакою сили. Насправді ж це просто момент, коли видно, що після "взятия" втретє (!!!) Купʼянська дає тріщину його уявний світ. І якщо вже з трибуни міноборони доводиться говорити "мовою свиноферми", значить, із мовою холодної впевненості таки є проблеми.

Щось десь знову йде не за тим планом, яким він його собі бачив.

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.