Силовики, Вирій, корупція і ЄС...

Чи існує корупція на закупівлі дронів? Та звісно. Було б дивно, якби її не було. Це було б прямо фантастично. Системно корумпована держава, де існує виключення в найгрошовитішій сфері.

Але так вже сталось, що, обираючи між Вирієм і ДБР, ми всі обираємо Вирій. Коли представники ДБР приходять до цього виробника дронів, є три варіанти причин:

• корупція при продажі зброї;
• політичні переслідування через публікації у ЗМІ власника виробника дронів;
• силовики відчувають запах грошей, а вони зараз — у мілтесі, і якщо раніше приходили до айтівців, то зараз йдуть до виробників дронів.

І якщо ви ранжуєте у вашій голові ймовірності прийнятого в ДБР рішення, то побачите, що корупція стоїть на останньому місці. Легше повірити у дві інші причини.

І це проблема. Бо корупція у закупівлях зброї є, і з нею варто боротися. Але коли це робить інституція без репутації, то боротьба неможлива. Силовики, податкова, поліція мають використовувати силу і повноваження. Їх мають боятися ті, хто грає в темну. Але їх одночасно мають поважати й мати довіру ті, хто грає прозоро.

Читайте також: ДБР провело обшуки у Vyriy Industries у справі про можливе завищення ціни БПЛА. Що каже власник компанії Бабенко

Якби до Вирію прийшло НАБУ чи БЕБ, кількість питань була б мізерна. Так, у НАБУ також бувають удари в молоко (Пивоварський, Коболєв, Висоцький), так, БЕБ тільки починає демонструвати нову якість після перезавантаження керівництва на чесному прозорому конкурсі. Але вони мають довіру. І тому мають шанс бороти темну сторону.

А без суспільної довіри це неможливо.

І тому, враховуючи актуальність теми боротьби з корупцією в армії, нам дуже потрібна довіра до ДБР. Але її немає. Ба більше, заборона розслідувати брата голови ДБР з боку Печерського Суду якось не допомагає. І тому немає альтернативи якомога скорішій реформі. 

Якщо, звісно, є політична воля мати дієвий інститут із суспільною довірою. Якщо мета існування ДБР інша, то і політичної волі не буде.

Ми часто бідкаємось, що нас не чекають в ЄС. Що все довго. А зараз ще поляків понесло на історичній темі. 

Але щоб мати право казати, що нас не справедливо не беруть в ЄС, ми маємо поводити себе так, як країна, яка вже є в ЄС. І це не має бути орбанівська Угорщина. А ми скоріш поводимо себе, як країна третього світу. Всі ці санкції на громадян України, що є прикладом позасудової розправи,  контрольовані силовики та дикі рішення судів — це все стандартний набір країни третього світу.

І чого тоді ми хочемо? І чи хочемо ми в ЄС? І чи хочемо ми боротися з корупцією...

Ох вже ці кляті питання...

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів