Саме поляки навчили українців тероризму та інтегральному націоналізму

Найнеприємніша для поляків частина правди про "українське питання" у міжвоєнній Польщі полягає в тому, що тамтешні українці багато чого навчилися в поляків.

Навчилися, зокрема, "інтегрального націоналізму" — системи поглядів, яку Дмовський почав публічно обстоювати раніше за Донцова.

Також навчилися тероризму — цілком буквально, ретельно вивчаючи й наслідуючи досвід молодого Пілсудського.

Тобто обидва ці лідери міжвоєнної Польщі потужно вплинули власним прикладом на формування ОУН саме такою, якою вона постала впродовж 1930-х років.

Але прикрість полягає в тому, що всю цю польську науку українці обернули не проти Росії (ставши при цьому поляками), а проти Польщі — залишившись при цьому українцями.

"Тероризм проти Росії — це шляхетна справа; а нас-то за що?!".

Ця правда для частини поляків і досі нестерпна — аж настільки, що деякі мої польські співрозмовники, почувши згадки про це, не заперечують їх і не підтверджують, а просто переводять розмову на іншу тему. Бо як же можна визнати, що вони, дивлячись на ОУН, великою мірою дивляться наче у дзеркало власної історії, тільки з невеликим часовим зсувом?

Саме звідси шалена енергія демонізації ОУН та пошук будь-яких відмінностей між польським та українським націоналізмом, щоб можна було заспокоїти себе тезою "To jest zupełnie inne" (= рос. "Вы не понимаете, это другое").

Але історію треба читати не вибірково. Навіть коли її правда не солодка, а гірка, і ця гіркота стосується не одного, а обох наших народів.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.