"Сталевим дикобразом" має стати не лише Україна, а вся Європа

Готовність нинішньої угорської влади покласти свою країну в ноги Путіну давно не викликає здивування. І зрозуміло, що російська нафта не є справжньою причиною таких заяв. Нафтопровід "Дружба" приєднаний до Дунайського НПЗ. Цей завод перебуває у приватній власності, і отримання ним дешевої російської нафти лише збільшує прибуток його власників, але не призводить до здешевлення бензину для самих угорців. Бензин в Угорщині коштує так само або навіть дорожче, ніж у сусідніх країнах, а різниця між дешевою нафтою та ціною пального просто залишається в кишенях власників НПЗ.

Російсько-українська війна відбувається в самому центрі Європи. Відстань від Будапешта до Краматорська менша за довжину лінії українського фронту — значно ближче, ніж здається. Від того, як завершиться війна в Україні, залежить майбутня система безпеки всього континенту. Адже за будь-якого сценарію поряд залишиться озброєна Росія, яка вже зараз відкрито сприймає Європу своїм ворогом номер один.

Нинішні угорські політики готові майбутнє своєї країни та всього континенту обміняти на прибутки якогось приватного заводу. І це окрема трагедія не лише для України.

Читайте також: Російсько-угорська провокація приречена на провал

Скасування Європою санкцій на російську нафту означатиме стратегічну поразку європейців у війні проти Росії без жодного пострілу. Це означатиме перехід від стримування агресора до фактичного фінансування російської армії. Європа, яка звикла відчувати себе сильною та впевненою, фактично розпишеться у власному безсиллі, легітимізувавши російський шантаж.

Немає нічого дивного, коли подібні речі говорять російські політики. Але така риторика від керівників країн-членів ЄС дискредитує саму ідею об’єднаної Європи і показує, наскільки сильно має змінитися Євросоюз, щоб бути готовим забезпечувати свою безпеку зараз і в майбутньому.

Усе це означає, що придумана європейцями концепція "сталевого дикобраза" потребує перегляду. Таким "дикобразом" має стати не лише Україна, а вся Європа — разом з Україною.

Починаючи з минулого року Путін змінив риторику: тепер його головним ворогом є вже не США, а саме Європа. Саме з цим пов’язаний запуск процесу мілітаризації ЄС, який фактично розпочався лише у 2025 році.

І на цьому тлі пропозиції про зняття санкцій із російської нафти та газу, озвучені Петером Сіярто, означали б повну капітуляцію Європи та стратегічну поразку на десятиліття вперед.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.