Стратегія розмитих дат: навіщо ворогу війна без фіналу

Після ознайомлення з листом у Путіна відповіли, що не бачать сенсу в прямій зустрічі з президентом України, а "мирні переговори наразі на паузі". Господар Кремля відкинув і пропозиції щодо мирного плану Європи та відхилив пряме припинення вогню, про яке заявляла українська сторона.

Ба більше, російський диктатор заявив, що бойові дії припиняться лише тоді, коли країна-окупант виконає всі задекларовані завдання, а мирні угоди мають ґрунтуватися на вигідних для Кремля домовленостях.

Утім, Кремль не встановлює жодних дедлайнів для досягнення своїх заявлених воєнних цілей. Політичне керівництво країни-окупанта продовжує декларувати стратегічне завдання — повне захоплення Донецької області, однак свідомо не прив’язує його до конкретних дат чи дедлайнів. Є заява самого Путіна та російського військового керівництва про те, що стратегічна мета — захоплення всієї території Донецької області. Але вона не прив’язана до конкретних дат.

Нагадаю, російський диктатор відмовився називати конкретні терміни закінчення так званої "СВО", заявивши, що робити це в умовах бойових дій "необачно".

Примітно, що офіційні представники Кремля, зокрема Пєсков, регулярно заявляють, що готові зупинити бойові дії "хоч сьогодні".  Але для цього Україна має виконати ультиматум окупантів: повністю вивести свої війська з чотирьох областей (Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької).

Читайте також: Кримський тупик: Як вогневий контроль України ламає плани окупантів на півдні

Проте російське керівництво не збирається зупинятися лише на сході. Попри заяви про нібито наближення конфлікту до фіналу, ворог переслідує довгострокові завдання, а саме: створення плацдарму на Донбасі для подальшого висунення нових територіальних вимог до України.

Кремль робить ставку на тривалий конфлікт. Ворог використовує свою перевагу в кількості населення та ресурсах, оскільки людське життя для окупантів є найдешевшим інструментом. При цьому Росія зберігає можливість оголосити новий етап часткової мобілізації — ймовірно, після внутрішньополітичних подій, зокрема виборів. Саме цим  пояснюється активізація бойових дій: Кремлю потрібно демонструвати хоча б умовні "успіхи" для внутрішньої аудиторії.

Наразі ключовим чинником для Кремля є не воєнна динаміка, а внутрішній політичний порядок денний, особливо напередодні виборів у Росії.

Осінь — це вибори в російській федерації: вибори Держдуми, вибори голів суб’єктів, законодавчих зборів. Це головне. А внутрішньому споживачеві треба продати хоча б ефемерні, але перемоги. Водночас на практиці окупаційна армія не демонструє реального просування і намагається компенсувати це інформаційними заявами та "перемогами авансом". 

Оскільки реальне просування російської армії є вкрай повільним і коштує їй колосальних втрат у техніці й людях, дефіцит успіхів перекривають інформаційними вигадками. У результаті такої тактики російським військовим доводиться "доганяти" власну брехню: після передчасних звітів командування жене солдатів у лобові штурми за будь-яку ціну, аби хоч якось закріпитися на територіях, які вони вже оголосили "своїми".

Читайте також: Чотири сценарії на столі у Путіна

Додам, що подібна практика не є новою і постійно спостерігалася на багатьох напрямках фронту, коли російська сторона заявляла про "контроль" над населеними пунктами, фактично його не маючи. Як це було на прикладі Куп’янська, Куп’янська-Вузлового, тієї ж самої Малої Токмачки.

На думку керівника Офісу президента Кирила Буданова, Росія наразі не має чітких військових можливостей диктувати власні дедлайни, оскільки в країні-агресорі наростає системний спад, а українські сили ефективно стримують ворога та завдають болючих ударів по російському тилу.

Замість російських ультиматумів, Буданов наголошує на наявності спільного українського та міжнародного бачення завершення війни.

Натомість в умовах відсутності реальних воєнних результатів ворог може посилювати тиск на цивільне населення України. Окупаційна армія переходить до терору проти цивільного населення. Але на будь-яку дію є протидія.

Звертаю увагу, що українська сторона відповідає на агресію, однак діє виключно в межах міжнародного права та завдає ударів лише по законних воєнних цілях на території країни-окупанта з метою примусити окупантів до завершення війни в Україні.

Саме ефективні дії Сил оборони України та удари безпілотників углиб Росії створюють реальне підґрунтя для припинення бойових дій на українських умовах, зводячи нанівець будь-які загарбницькі плани Кремля.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.