Тактика "випаленої землі": чому окупанти тиснуть на Гуляйполе, не маючи оперативних резервів

Стратегічні плани противника на Запорізькому напрямку не передбачають негайного штурму обласного центру. Водночас ключове завдання противника — вийти на відстань ураження житлових кварталів Запоріжжя ствольною артилерією, тобто на 10–15 кілометрів.

Це дало б окупантам можливість повторити тактику випаленої землі. Шляхом системних обстрілів житлових кварталів Запоріжжя вони намагатимуться спровокувати внутрішні міграційні процеси. Водночас постає загроза фізичного знищення значної кількості цивільного населення.

Другий елемент цієї стратегії — руйнування промислової інфраструктури Запоріжжя. Місто є одним із найбільших промислових центрів України: тут зосереджені металургійні підприємства, зокрема й підприємства українського ВПК.

Водночас говорити про наявність в окупантів достатніх оперативних резервів на Запорізькому напрямку не доводиться. Навпаки, показовим є те, що найбільш боєздатні підрозділи 76-ї повітряно-десантної дивізії було перекинуто із Запорізького напрямку на Покровський.

Це дає підстави припускати, що стратегічним напрямком для росіян залишається не Запорізька, а Донецька область.

Пояснюючи причини тактичних успіхів окупаційних військ на окремих ділянках фронту, варто назвати кілька чинників.

Перший — складні погодні умови. Погодні умови, на жаль, суттєво впливають на інтенсивність застосування українською стороною FPV-дронів. Мовиться про тактику "кілл-зон" (kill-zone), яку Сили оборони України успішно реалізовували протягом останнього року. Слід відзначити успішність даної тактики. Понад 70% втрат в особовому складі у противника — саме через атаки FPV-дронів. До того ж самі росіяни це визнають. Навіть на рівні Рогозіна звучали визнання, що Сили оборони України могли використовувати до 14 FPV-дронів по конкретному військовослужбовцю армії країни-окупанта.

Наразі можливості застосування цієї тактики суттєво обмежені. Саме цей фактор і призвів до певних тактичних успіхів окупантів на Запорізькому напрямку. Поєднання складної погоди та складного ландшафту місцевості дозволило окупантам можливість прихованого переміщення особового складу окупантів. 

Другий чинник — кадровий. Окупантам вдалося просунутися на Гуляйпільському напрямі після того, як Україна перекинула звідти війська для посилення Покровська та Мирнограда. Нестача особового складу на позиціях є об'єктивною реальністю, що призвело до некомплекту підрозділів і створило умови для проривів росіян одразу на кількох напрямках. Саме це зробило можливою тактику інфільтрації малих штурмових груп і певні локальні тактичні успіхи противника.

Те, що відбувається зараз, — це важкі бої вже безпосередньо в самому Гуляйполі. Фактично Гуляйполе перетворилося на суцільну "сіру зону".

За словами речника Сил оборони Півдня Владислава Волошина, в районі Гуляйполя російські війська намагаються наступати на позиції Сил оборони України з кількох напрямків — з півночі, півдня і заходу, проте закріпитися в самому місті їм не вдається. В Гуляйполі точаться постійні сутички між мобільними штурмовими та розвідувально-пошуковими групами з обох сторін. Противник заходить у місто малими підрозділами, але стикається з українськими штурмовиками й не може створити стійкі точки контролю.

Чіткої лінії бойового зіткнення немає, і противник не розуміє, де перебувають їхні сили, а де наші. Саме цим, пояснюється різке зниження активності російської авіації на цьому напрямку — через невизначеність лінії фронту.

Не маючи змоги захопити Гуляйполе лобовим штурмом, російські війська перейшли до тактики флангових ударів. Основні зусилля зосереджені в районі Зеленого та низки інших населених пунктів із метою взяти під контроль ключові локації Сил оборони України.

Активізація саме на Гуляйпільському напрямку має не стільки військову, скільки політичну та інформаційну складову. 

Читайте також: "Банзай-атаки" без результату: як Покровський напрямок став пасткою для російських окупантів

Не взявши під повний контроль ні Покровськ, ні Мирноград, ні Куп’янськ, вони зосередили основні зусилля саме тут. Гуляйполе — другий за величиною населений пункт на контрольованій нами території Запорізької області.

Їм потрібно підвищити власну суб'єктність у переговорному процесі — показати, що вони мають реальні досягнення, зокрема на Запорізькому напрямку. Це  елемент військово-політичного тиску не лише на Україну, а й передусім на Сполучені Штати.

Саме тому країна-окупант робить акцент на Запорізькій області, адже раніше російський диктатор свого часу заявляв про готовність "заморозити" лінію фронту в Запорізькій і Херсонській областях.

Наразі основний напрямок руху російських військ — у бік Оріхова.

Відстань до Запоріжжя від селища Малокатеринівка становить приблизно 20 кілометрів, однак ці цифри не варто сприймати як вирок.

Для порівняння: на Покровському напрямку росіяни вже понад півтора року намагаються подолати відстань приблизно десять кілометрів до адмінкордону Дніпропетровської області — без реальних результатів і з колосальними втратами. За чисельністю ці втрати перевищують кількість особового складу Ленінградського військового округу.

Варто зауважити, що ці 20 кілометрів можуть стати для росіян серйозним випробуванням. Погода рано чи пізно стабілізується, а оперативних резервів для повноцінного штурму Запоріжжя в них немає. Якщо вони дев'ять місяців штурмували Бахмут із населенням у 60 тисяч, то можна уявити, скільки ресурсів і часу потребував би штурм міста-мільйонника.

Ситуація на Запорізькому напрямку складна. За словами військового експерта Владислава Селезньова, в Генштабі ЗСУ є абсолютне розуміння всіх ризиків, пов’язаних з діями російських окупантів у Запорізькій області.

"У противника є певні успіхи, але вони не настільки масштабні та безапеляційні, як про це намагається розповідати російська пропаганда. Ми проводимо заходи контрбатарейної боротьби і артилерійські дуелі. Є можливість артилерійським вогнем підтримувати дії захисників, для цього є всі необхідні сили, засоби й ресурси. І є абсолютно чітке розуміння тих ризиків, які виникають з просуванням російської армії на сході Запорізької області. Це чітко розуміють в українському Генеральному штабі", — заявив він.

Він не виключає, що на цю ділянку фронту будуть перенаправлені додаткові сили та засоби для того, щоб стабілізувати ситуацію. В іншому випадку, за словами Селезньова, виникає цілком реальна загроза з лівого флангу для захисників Оріхова.

Наразі основне завдання Сил оборони України — не допустити виходу противника на відстань ефективного вогневого ураження міста.

Навіть за несприятливих погодних умов українські війська зберігають контроль над ситуацією.

Як бачимо, попри важкі кліматичні умови та неможливість повною мірою використовувати тактику "стіни дронів", Сили оборони України утримують ситуацію під контролем, і при можливості, успішно контратакують.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.