Одразу скажу свою думку, що якщо навіть хтось і мріє "закінчити" у такий спосіб російсько-українську війну, то це малоймовірно. Майже неможливо. Поясню чому. Уявляймо не абстрактно, а як воно буде відбуватись у реальності.
Пункт перший. Якщо ми говоримо про примус України до підписання, то це буде угода, яка складатиметься з хотєлок Кремля: демілітаризація, денацифікація, русифікація України. Окрім того, ще довжелезний список інших вимог. Якщо нас примусять, то умови будуть саме такими.
Пункт другий. Щоб угода була реалізована, її мають не лише підписати, а й втілити у життя. Тобто, окрім підпису уповноваженої особи від України, положення угоди має сприйняти або хоча б прийняти українська нація.
Читайте також: Чого чекати Росії у 2024 році
Уявіть собі суспільну реакцію і наслідки, коли нас змусять надати статус другої державної російській мові, вимагатимуть перейменувати назад міста, вулиці й площі, накажуть знести памʼятники Степану Бандері, розпустити військо, засудити ідеологію українського націоналізму, заборонити патріотичні партії та змиритися з поверненням в Україну Медведчука з Януковичем.
Скільки часу діятиме така угода і що після неї буде?! Правильно, війна продовжиться. Можливо, в іншій формі, але вона триватиме.
Читайте також: Росія: безнадія і численні приклади засвоєної безпорадності
Пункт третій. Він випливає з перших двох. Ця війна закінчиться не угодою, а припиненням існування однієї з двох держав. І хай яким масивним виглядає наш ворог, в України більше шансів. У разі поразки нас будуть фізично нищити. І ми це знаємо. Вони ж у випадку програшу мають просто змиритися з невдачею у розпочатій війні. І ще. Українці — це значно більш однорідний сплав, аніж строкатий "народ РФ". Суспільне усвідомлення сенсу нашої боротьби є значно виразнішим, аніж серед "народу РФ".
Пункт четвертий. Врятувати РФ від неминучого зникнення може лише глобальний конфлікт. Та й то, лише за двох умов: що конфлікт буде нетривалим і що Москва опиниться на боці переможців. Але я маю сумніви, що навіть за таких обставин РФ втримається у нинішніх кордонах.
Тож думаймо не про мирну угоду, а про те, як завдати ворогу поразки швидше.
Про автора: Михайло Басараб, політолог.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.