У Путіна і Трампа принципові розбіжності щодо природи війни та її завершення

1. Путін не готовий відмовитися від відносин з адміністрацією Трампа.

Він укотре продемонстрував зневагу до Європи, але на Трампа російський диктатор реагує рівно настільки, щоб утримувати інтерес американського президента до процесу. Бо той поки не виглядає для нього повністю безперспективним.

2. У Путіна і Трампа принципові розбіжності щодо природи війни та її завершення. 

Путін бачить війну частиною глобального протистояння з Заходом. Для нього завершення війни можливе лише в форматі прямих переговорів із Заходом, уособленням якого завжди були США. Звідси — всі вимоги про "нову Ялту" і "архітектуру безпеки", яку мають обговорити Трамп і Путін віч-на-віч.

Натомість Трамп не визнає жодних російських претензій на сфери впливу. Його максимум — "закінчити війну за будь-яку ціну", в тому числі через суттєві поступки з боку України. Але ніхто навіть не починає говорити про передачу Європи під контроль Москви.

Читайте також: Стамбул: нині прогресу не буде

Путін починав війну не заради окупації Мелітополя. У нинішній конфігурації шансів домовитись із Трампом у нього немає. Трамп хоче вийти з цієї історії з мінімальними втратами, продемонструвавши свою ефективність. Але не шляхом розгрому Заходу.

3. Китай, виглядає, намагається стати союзником Європи у протистоянні з Трампом у тарифній війні.

Після переговорів із Сі президент Бразилії полетів у Москву, щоб переконати Путіна на припинення вогню. Очевидно, це була спільна ініціатива Пекіна й Бразиліа. Закінчилось усе приниженням: бразильський президент навіть не був прийнятий Путіним — лише телефонна розмова. Понад тисячу кілометрів польоту — заради дзвінка.

Це натяк на те, що Китай пристав на позицію європейської коаліції й намагається зупинити війну. Путін знехтував цим сигналом, розраховуючи, що Пекін не наважиться на жорсткі дії. Чи відповість Китай — наразі незрозуміло, але атмосфера двосторонніх відносин змінюється.

Читайте також: Парадокси перемовин у Стамбулі

4. Путін не буде зустрічатися із Зеленським у жодному форматі.

Навіть тристороння зустріч з Трампом йому не підходить. Адже це фактично руйнує всю і без того убогу ідеологію "спєціальной воєнной операціі", де "неонацисти" захопили владу в Києві й на чолі з "нелегітимним Зеленським" взяли в заручники звичайних росіян, яких "переконали що вони українці". 

5. Європа вкотре отримала доказ неадекватності Путіна.

Це мало б стати підставою для висновків про екзистенційність цієї війни для самих європейців, і в публічних заявах ми таке чули досить багато. Але на фоні правильних слів ми бачимо як ЄС зупиняє особливий режим торговельних відносин з Україною, що фактично повертає тарифні ставки до меж, які роблять український експорт менш конкурентоздатним на європейських ринках. Це можна було б вважати дрібницею, але коли слова суперечать діям, це ознака відсутності адекватності вже самих європейців. Добре, що більшості вони роблять багато користі, але те що Україну не розглядають повноцінним партнером шкодить Європі, адже налаштовує українців проти ЄС. 

Стамбульська "переговорна партія" ще не завершена, і найближчими днями слід очікувати на продовження. Але проміжні результати, які маємо станом на сьогодні, дають підстави для обережного оптимізму.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.