Побачив уже в стрічці декілька ображених (традиційно) коментарів на тему лицемірного Заходу, котрий "за декілька обстрілів кораблів" уже лупасив хуситів Томагавками й з F-35, а нам допомагає дуже обмежено — попри величезні втрати серед українського цивільного населення.
Всоте раджу тим, хто намагається щось зрозуміти в системі прийняття рішень урядами різних країн, засвоїти одну просту річ: вони не виступають за абстрактну справедливість, а обстоюють власні інтереси (заради чого їхні народи їх і обрали). Фактор моралі там може бути присутній через вплив громадської думки, але він (вплив) далеко не лінійний.
Читайте також: Путін починає готуватися до великої війни
Тому удар коаліції по хуситах, який вирішує зразу декілька питань (свобода судноплавства, урок знахабнілим терористичним режимам і тиск на Іран) відповідає інтересам демократичного світу.
А пряме збройне зіткнення з країною, котра має найбільший ядерний потенціал і абсолютно безвідповідальне мілітаристське керівництво — ні. До речі, ми перші, хто не зацікавлений у можливій ескалації Заходу з Московією, бо й перші ядерні бомби полетять на наші голови.
Взяти до уваги потрібно й ще одну обставину. Ми самі також діємо винятково у власних інтересах. Якщо не рахувати одного епізоду з С-300 для Грузії у 2008 (він потребує спеціального розʼяснення), ми ніколи ні за ради кого з інших народів пальцем не поворухнули. Хоча інколи (як у випадку з Молдовою-Придністровʼям) могли мати вирішальний вплив.
Тому припинім дитсадок. Життя несправедливе — і це факт. На наше велике щастя, допомога Україні (нехай і обмежена) збіглася з інтересами Заходу. А могло бути і як у Сирії. Тому дякуємо союзникам і розраховуємо на себе. Це єдиний шлях.
Про автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.