Удар українських дронів по Новоросійську. "... Але це війна"
Коли Джей Ді Венса запитали про ракетний удар РФ 21 серпня минулого року по заводу американської компанії Flex у Мукачево на Закарпатті, він відповів, що йому це не подобається, але це війна
Тож і в цьому випадку, коли мова йде про американські компанії, що повʼязали свій бізнес з Росією, українська пані посол мала б чітко процитувати американського віцепрезидента: "…Але це війна".
Шеврон та ЕксонМобіл чудово знають про ризики КТК (Каспійського трубопровідного консорціуму, - ред.), але дивіденди для акціонерів і премії для топменеджменту — понад усе.
Їм байдуже хто агресор, хто обороняється. Їм не хочеться витрачати гроші на диверсифікацію маршрутів експорту видобутої нафти в Казахстані. Дешевше за кілька мільйонів баксів утримувати лобістів, які забезпечать тиск з Білого дому на Україну.
До речі, так було і за Байдена. Згадайте ту пургу, яку несли з Пентагону після уражень низки російських НПЗ тогочасний міністр оборони Остін та його заступниця Валандер.
Ці дві американські компанії, які залежні від російської "Транснефти", є дуже зручним інструментом впливу на Білий дім, незалежно від того хто там сидить в головному кріслі.
Я не раз вказував на небезпеку, яка походить для нас від цих компаній.
Але у цьому випадку є й позитив. Селективний підхід трампонів до інтересів різних американських компаній відкриває для нас певне вікно можливостей.
Про автора. Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе